Оцінювання показників готовності і стійкості особового складу в процесі його психологічної підготовки

 

Оцінка початкового рівня психологічної готовності до ведення бойових дій і стійкості особового складу до впливу психотравмуючих факторів необхідна для збору початкових даних до планування психологічної підготовки. Вони, у свою чергу, потрібні для визначення дозування рівня психічних навантажень особового складу в процесі занять.

Поняття психологічної готовності включає безліч компонентів. Їх послідовна діагностика можлива, але дуже витратна за часом і посильна фахівцю-психологу з високим рівнем підготовки. Окрім цього, нам необхідно знати не тільки індивідуальний рівень психологічної готовності, але і рівень готовності групи, військового колективу, а це не просто сума індивідуальних показників. Тому для визначення початкового рівня психологічної готовності як індивідуальної (кожного військовослужбовця), так і підрозділу, нами пропонується інтегральний показник, який може служити індикатором властивості, що діагностується, зважаючи на результати діяльності військовослужбовців, при виконанні будь-яких нормативів навчально-бойової діяльності в умовах моделювання психологічних чинників бою. Для цього необхідно організувати і провести контрольні заняття, в ході яких фіксуватимуться результати виконання будь-яких нормативів в умовах моделювання психологічних чинників бою. Вказані заняття можуть бути плановими і позаплановими. У підрозділах, військових частинах (з’єднаннях) із цією метою можуть використовуватися підсумкові заняття за півріччя або спеціально організовані заняття у плані підготовки до здачі підсумкової перевірки за рік.

Зважаючи з такий підхід, достовірний висновок про психологічну підготовленість військовослужбовців до діяльності в бойових умовах, у ситуаціях небезпеки, можна зробити тільки за наслідками оцінки їх діяльності, здійснюваної при моделюванні різних чинників (факторів), характерних для бойової обстановки.

Як та, що оцінюється, береться навчально-бойова діяльність військовослужбовців із виконання контрольних завдань. Зіставляються результати виконання воїнами контрольних завдань, у різному ступені наближених за психологічним змістом до умов бою. Необхідність порівняння з діяльністю в нормальних умовах пояснюється можливістю віднесення помилок, що виникають через відсутність знань і навичок, на рахунок психологічної підготовки. Контрольні завдання складаються спеціально для кожного контингенту військовослужбовців з урахуванням завдань, що вирішуються ними в бойовій обстановці. Контрольні завдання повинні:

- відповідати вимогам керівних документів і програм бойової підготовки;

- зважати на специфіку професійної діяльності обстежуваних військовослужбовців і відповідати потрібному від них рівню підготовленості;

- враховувати особливості різних видів бою (наступ, оборона, марш, зустрічний бій);

- охоплювати (по можливості) всі об’єктивно вірогідні варіанти бойових ситуацій.

Розглянемо декілька варіантів оцінювання психологічної підготовленості військовослужбовців до ведення бойових дій.

Отже, в першому варіанті оцінювання при виконанні військовослужбовцями контрольних завдань фіксується час виконання дій, їх послідовність, точність, завершеність. Основним критерієм правильності дій є виконання поставленого завдання, збереження життя і здоров’я людей, збереження зброї і матеріальних цінностей.

Представлення контрольних завдань проводиться в два етапи, в послідовності, що найбільш сприяє моделюванню умов бою.

На одному етапі пред’явлення контрольних завдань проводиться в нормальних умовах: військовослужбовці знаходяться вузвичній для них обстановці, їм надається достатній час для виконання завдань.

На іншому етапі оцінки психологічної підготовленості пред'явлення контрольних завдань здійснюється в умовах різного ступеня наближення за рівнем психічної напруженості, до умов бойової обстановки залежно від оцінюваного контингенту за одним із двох варіантів:

1. Виконання завдання здійснюється в умовах впливу вторинних чинників бою.

2. Виконання завдання здійснюється в умовах комплексного впливу первинного і вторинних чинників бою.

Висновки про рівень психологічної підготовленості підбиваються на основі порівняння результатів виконання однотипних завдань підрозділом на кожному етапі.

Психологічну підготовленість підрозділу можна оцінювати як хорошу, якщо оцінка підрозділу, отримана в умовах психічної напруженості не нижче “добре” і не нижче відповідної оцінки цього ж підрозділу в нормальних умовах.

Психологічну підготовленість слід вважати недостатньою, якщо обстежуваний підрозділ в умовах психічної напруженості отримав нижчу оцінку, ніж в нормальних умовах.

Якщо військовослужбовці в нормальних умовах отримали низькі оцінки (“незадовільно”), то рівень психологічної підготовленості оцінювати не можна через недостатній рівень спеціальних знань і навичок. Якщо військовослужбовці в умовах психічної напруженості отримали низькі оцінки, то рівень психологічної підготовленості є низьким.

Таким чином, психологічна підготовленість може оцінюватися як хороша лише в тому випадку, якщо в результаті її забезпечується збереження заданих параметрів виконання діяльності в умовах психічної напруженості, що відповідає бойовій обстановці.

Досягнутий рівень психологічної підготовленості військовослужбовців порівняно з первинним рівнем і є основним показником результативності процесу психологічної підготовки. Оцінювати результативність окремих заходів, направлених на формування психологічної готовності військовослужбовців, даним чином є недоцільним; для цього може бути використана й оцінка експертів.

Перевірка здатності того або іншого контингенту військовослужбовців виконувати певні види діяльності в умовах психічної напруженості, викликаної дією різних чинників бойової обстановки, може бути здійснена тільки при майстерному моделюванні цих чинників. Тоді психологічна підготовка планується на наступний період навчання.

У навчальних частинах доцільно проводити спеціальні заняття (найчастіше вони будуть позаплановими). Форма організації занять у навчальних частинах може бути різною. Наприклад, у формі спортивних змагань або за здачі будь-яких не складних нормативів (смуга перешкод тощо).

Після того, як вказані вище заняття проведені й отримані результати діяльності кожного військовослужбовця в умовах моделювання психологічних чинників бою, вони повинні порівнюватися з індивідуальними результатами з виконання тих же нормативів у спокійних умовах (коли не моделюються психологічні чинники бою). Це необхідно зробити для того, щоб з’ясувати, наскільки змінені зовнішні умови виконання нормативу вплинули на якість діяльності, і на основі цього зробити висновок про ступінь готовності до впливу психологічних чинників бою.

Визначення бойової підготовленості військовослужбовців робиться з метою:

- оцінки підготовленості військовослужбовців (підрозділів) до дій у бойовій обстановці;

- контролю якості проведення психологічної і бойової підготовки;

- виявлення військовослужбовців, не здатних, з будь-яких причин вирішувати поставлені завдання в бойовій обстановці й інших важких (екстремальних) ситуаціях.

Бойова підготовленість визначається у процесі проведення підсумкових перевірок, а також на планових і контрольних заняттях і навчаннях шляхом фіксації об’єктивних показників діяльності військовослужбовців в умовах дії змодельованих психологічних чинників бою. Під об’єктивними показниками діяльності розуміються її тимчасові, кількісні й якісні показники. Для створення необхідного рівня психічних навантажень на військовослужбовців у ході контрольного заняття при відпрацюванні нормативів, що перевіряються, використовується не менше трьох прийомів моделювання психологічних чинників бою для кожного військовослужбовця. Особливу увагу слід приділити відповідності дозувань психічних навантажень, що створюються на занятті, нормативним вимогам. При підготовці контрольного заняття відібрані для застосування прийоми моделювання психологічних чинників бою можна звести в єдину таблицю.

Індивідуальна оцінка бойової підготовленості військовослужбовця за виконання декількох нормативів і оцінка підрозділу за виконання нормативів у складі підрозділу за предметами навчання може визначатися за оцінками, отриманими за виконання кожного нормативу, і вважається: “відмінно” – якщо не менше 90% перевірених нормативів оцінені позитивно, при цьому більше 50% нормативів оцінено “відмінно”; “добре” – якщо не менше 80% перевірених нормативів оцінені позитивно, при цьому більше 50% нормативів не нижче “добре”; “задовільно” –  якщо не менше 70% нормативів оцінені позитивно, а при оцінці за трьома нормативами позитивно оцінені два, один з них – не нижче “добре”.

Оцінка за виконання одиночних нормативів підрозділу виводиться за індивідуальними оцінками військовослужбовців і може визначатися: “відмінно” – якщо не менше 90% воїнів отримали позитивні оцінки, при цьому більше 50% з них отримали оцінку “відмінно”; “добре” – якщо не менше 80% військовослужбовців отримали позитивні оцінки, при цьому більше 50% з них отримали оцінку не нижче “добре”; “задовільно” – якщо не менше 70% воїнів отримали позитивні оцінки. При перевірці нормативів, що виконуються у складі підрозділу й одиночно, загальна оцінка підрозділу (частини) за їх виконання може визначатися: “відмінно “ – якщо перша оцінка “відмінно”, а друга – не нижче “добре”; “добре”, – якщо перша оцінка “добре”, а друга – не нижче “задовільно”; “задовільно” –  якщо обидві оцінки не нижче “задовільно”.

Що ж до висновків про психологічну готовність підрозділів, то поки певних нормативів тут немає. Їх ще належить розробити. Зараз можна оперувати тільки з кількісними сумарними показниками кожного військовослужбовця. Можна припустити, що якщо в підрозділі більше 50% військовослужбовців не виконують норматив в ускладнених умовах, то він обмежено готовий до реальної бойової діяльності, а якщо понад 70% - то не готовий повністю.

Розглянемо другий варіант оцінювання психологічної готовності та стійкості особового складу до виконання завдань за призначенням.

Вимірювання психологічної готовності і стійкості військовослужбовців до подолання стрес-факторів передбачає, насамперед, вибір науково обґрунтованих критеріїв і показників, які най об’єктивнівше та змістовно характеризували б зміст цього поняття. При цьому слід розрізняти критерії та показники.

Критерій (грец. critērion – засіб судження, переконання, мірило) – це “мірило для визначення, оцінки предмета чи явища; ознака, взята за основу класифікацій”; “підстава для оцінки чогось”. У найзагальнішому вигляді критерій – це важлива й визначальна ознака, яка характеризує різні якісні аспекти явища, його сутність. Показник же становить собою кількісну характеристику явищ і процесів, які дають змогу зробити висновок про їхній стан у динаміці.

Таким чином, критерій – це поняття ширше, ніж показник, а отже, можлива ситуація, коли при одному критерії існує ціла система показників. Разом із тим критерій і показник тісно взаємопов’язані: науково обґрунтований вибір критерію значною мірою обумовлює правильний вибір системи показників і навпаки, якість показника залежить від того, наскільки він повно й об’єктивно характеризує прийнятий критерій.

У формуванні психологічної готовності і стійкості військовослужбовців до подолання стрес-факторів під час бойової підготовки або злагодження підрозділів задіяні понад 20 основних елементів (системних і несистемних) навчально-виховного процесу. Кожен із них і всі вони за рахунок поєднання своєрідними зв’язками, внутрішньої організації та підпорядкованості системотворчому елементі – “цілям психологічної підготовки” – функціонують як єдине ціле зі спрямованістю на високу результативність у досягненні даних цілей з мінімальними витратами. Безумовно, для оптимізації функціонування технології психологічної підготовки особового складу механізованого підрозділу бажано аналізувати стан і функціональність кожного із її елементів на основі проведення відповідного якісно-кількісного оцінювання. Але спочатку слід обґрунтувати такі критерії, які дали б змогу визначити головне – ефективність психологічної підготовки воїнів як пролонгований процес формування у них необхідних професійно важливих якостей (психологічної готовності і стійкості) з урахуванням матеріальних, моральних, психофізіологічних, часових та інших витрат на всіх етапах переходу його в різні стани: готовність мирного часу – передбойовий стан – стан готовності до бойових дій. До того ж ці критерії мають задовольняти таким принципам: повнота охоплення, об’єктивнісь, універсальність, системність, оцінюваність, вимірюваність, аналітичністьі та ін.

Ефективність функціонування технології ПсП особового складу є показником ефективності функціонування підрозділу, показує ступінь досягнення її цілей щодо бойової підготовки, а також фінансових, психофізіологічних, моральних та інших витрат.

Ступінь досягнення сформованості у воїнів компонентів психологічної готовності та стійкості до стрес-факторів бою повинен постійно оцінюватися за допомогою використання відповідних засобів діагностики. Результати таких діагностичних досліджень допомагають своєчасно вносити зміни в керівництво бойовою підготовкою та злагодження підрозділів і сприяють його оптимізації.

На рис. 2.19 нами показано розроблений варіант системи критеріїв оцінювання психологічної готовності і стійкості особового складу до стрес-факторів сучасного бою.

Рис. 2.19. Система критеріїв оцінювання психологічної готовності і стійкості особового складу до стрес-факторів сучасного бою

Примітка: * к –

 

Отже, підхід здійснюється з двох боків. З одного боку – комплексне кількісне оцінювання ефективності навчальної діяльності воїна під час бойової підготовки, а з другого – процес коригування отриманої оцінки за результатами його професійної діяльності на тій чи іншій посаді за призначенням та за результатами функціонування підрозділу (частини, з’єднання) в цілому.

Дані щодо результативності психологічної підготовки особового складу та ефективності технології формування їхньої психологічної готовності і стійкості та готовності неважко отримати, використовуючи розроблену систему критеріїв і спеціальну програму для ПК, наприклад, статистичного пакета для соціальних досліджень SPSS 10.0 for Windows. Таким чином можна проаналізувати дані щодо кожного воїна і зробити узагальнені висновки щодо цього процесу у цілому в підрозділі. З цих позицій ефективність нашої технології може бути проаналізована не лише за якісними, а й за кількісними показниками. При цьому процес покращення ефективності її функціонування набуде більш конкретного та керованого характеру.

Наше теоретико-методичне дослідження не ставить завдання розкрити зміст таких критеріїв, як: ступінь сформованості професійних, фізичних, морально-психологічних і ділових якостей, а також ступінь виконання ними вимог статутів ЗС України у повсякденній діяльності. Детальніше розкриємо складові і зміст таких критеріїв психологічної готовності та стійкості особового складу до дії стрес-факторів, як рівень сформованості компонентів психологічної готовності і стійкості у військовослужбовця, а також рівень продуктивності його діяльності у процесі бойової підготовки.

Одним із важливих показників інтегральної якості щодо формування у воїнів психологічної готовності і стійкості є рівень сформованості у них компонентів психологічної готовності і стійкості подолання стрес-факторів бою.

У межах інтегральної якості цей критерій можна представити за такими рівнями, які, в свою чергу, мають відповідні показники:

- рівень сформованості мотиваційного компонента психологічної готовності і стійкості (наявність структури професійних пріоритетів, ціннісних військово-професійних орієнтацій, наявність принципів морального контролю за власними діями, чіткий прояв стійкого інтересу до виконання завдання, спрямованість на кінцевий результат, прагнення особистого військово-професійного зростання, ставлення до командирів і товаришів по службі, наявність спонукальних особистих властивостей і потреб (честолюбство‚ бажання досягти успіху, самоактуалізація, самореалізація, самовираження тощо) щодо виконання завдання);

- рівень сформованості орієнтовно-мобілізаційного компонента психологічної готовності і стійкості (наявність знань і уявлень про шляхи ефективного виконання завдань, наявність комунікативних здібностей, наявність професійно важливих якостей особистості (ініціативності‚ рішучості‚ самовладання‚ здатності до ризику), розвиненість конструктивних здібностей (практичності‚ творчої активності‚ здатності приймати рішення і брати на себе відповідальність);

- рівень сформованості емоційно-вольового компонента психологічної готовності і стійкості (почуття відповідальності за прийняті рішення та результат своєї діяльності; гнучкість при вирішенні ситуаційних завдань; самоконтроль при вирішенні ситуаційних завдань; урівноваженість при вирішенні ситуаційних завдань; надійність при виконанні ситуаційного завдання; терпеливість при виконанні ситуаційного завдання; витривалість при виконанні ситуаційного завдання; активність при виконанні ситуаційного завдання; відсутність тремору (тремтіння); відсутність страху, переляку, тривоги, боязні; віри у свої сили; відсутність реакції на обстановку і команди; ейфорія (не відповідний об’єктивним умовам піднесений настрій); прояви гострих реактивних психозів (ступор, затьмарений стан свідомості, реакція нервового тику); прояви неврозів (неврастенія, істерія, невроз нав’язливих станів); відсутність прояву агресивності, гніву.

Український військовий психолог О.П. Макаревич у своєму навчально-методичному посібнику “Психологічна підготовка особистості до поведінки в складних ситуаціях” пропонує оцінювати ефективність застосування заходів системи психологічної підготовки особистості до поведінки у складних ситуаціях, використовуючи такі тести і методики:

1. Інтелектуальний потенціал особистості за прогресивними матрицями Равена (IQ), методикою кількісних відношень (КВ) та фактора В, фактора інтелекту за 16-факторним особистісним опитувальниом (ФОО) Раймонда Кеттела.

2. Лабільність (нестійкість) нервової системи (швидкість, з якою фізіологічна система реагує на подразнення і повертається у вихідне положення) за допомогою теппінг-тесту, який дає можливість визначати швидкість пропуску та обробки певної кількості інформації з метою прогнозування та діагностики дій особистості при пошуку варіантів вирішення поставлених завдань. Також цей тест дає змогу визначити потенційну психомоторну діяльність особистості впродовж певного терміну дії та поведінки.

3. Рівень емоційно-вольової стійкості воїна може вимірюватися за допомогою таких тестових методик:

- фактора С – емоційно-вольової стійкості, за 16 ФОО Р. Кеттела;

- фактора G – сили “Над – Я”, 16 ФОО Р. Кеттела;

- фактора Н – сміливості, за 16 ФОО Р. Кеттела;

- фактора Q2 – самостійності, за 16 ФОО Р. Кеттела;

- загального рівня тривожності за методикою Ж. Тейлора (Тр);

- особистісної (LT) та ситуативної (реактивної) тривожность (RT) –  за тестом Спілберга-Ханіна.

4. Рівень мотивації досягнення успіху (Мд) та мотивації ухвалення (залежності) (Му), що дає змогу діагностувати та прогнозувати мотиваційну спрямованість діяльності особистості.

5. Рівень контролю власної поведінки Q3 та рівень напруженості-розслабленості Q4 за 16 ФОО Р. Кеттела тощо.

Одним із важливих показників інтегральної якості психологічної готовності і стійкості воїна до впливу стрес-факторів сучасного бою є рівень психологічної підготовленості військовослужбовця при виконанні нормативів і спеціальних вправ ПсП.

Оцінювання початкового рівня психологічної готовності і стійкості до ведення бойових дій необхідне для підготовки початкових даних до планування ПсП. Вони, у свою чергу, потрібні для визначення дозування рівня психічних навантажень особового складу в процесі занять із бойової та гуманітарної підготовки.

Поняття психологічної готовності і стійкості включає безліч компонентів. Їх послідовна діагностика можлива, але дуже витратна за часом і посильна тільки фахівцю-психологу з високим рівнем підготовки. Однак ефективність її оцінювання досягається формуванням експертної групи, які повинні мати базову психолого-педагогічну підготовленість. Окрім цього, нам необхідно знати не тільки індивідуальний рівень психологічної готовності і стійкості, але й рівень готовності підрозділу (групи, військового колективу), а це не просто сума індивідуальних показників. Тому для визначення початкового рівня психологічної готовності і стійкості як індивідуальної (кожного військовослужбовця), так і підрозділу, нами пропонується інтегральний показник (психологічна підготовленість військовослужбовця при виконанні нормативів і спеціальних вправ ПсП), який може слугувати індикатором властивості, що діагностується, зважаючи на результати діяльності військовослужбовців, при виконанні будь-яких нормативів навчально-бойової діяльності в умовах моделювання впливу психологічних чинників бою на їхню психіку. Контрольні заняття можуть бути плановими і позаплановими. У з’єднаннях і частинах з цією метою можуть використовуватися підсумкові заняття за певний період навчання або спеціально організовані заняття в плані підготовки до здачі підсумкової перевірки за рік тощо.

Виходячи з такого підходу, достовірний висновок про психологічну підготовленість військовослужбовців до діяльності в бойових умовах, у ситуаціях небезпеки можна зробити тільки за наслідками оцінки їх діяльності, що здійснюється ними при моделюванні різних чинників, характерних для бойової обстановки.

Як оцінювана береться навчально-бойова діяльність військовослужбовців із виконання контрольних завдань (нормативів, спеціальних вправ ПсП). Зіставляються результати виконання воїнами контрольних завдань у різних ступенях наближення до умов бою за психологічним змістом. Необхідність порівняння з діяльністю в нормальних умовах пояснюється можливістю віднесення помилок, що виникають через відсутність відповідних знань і навичок. Контрольні завдання складаються спеціально для кожного контингенту військовослужбовців (за видами і родами військ) з урахуванням завдань, що вирішуються ними в бойовій обстановці. Контрольні завдання повинні:

- відповідати вимогам керівних документів і програм бойової підготовки;

- зважати на специфіку професійної діяльності обстежуваних військовослужбовців і відповідати потрібному рівню підготовленості;

- ураховувати особливості різних видів бою (наступ, оборона, марш, зустрічний бій тощо);

- охоплювати (за можливістю) всі об’єктивно вірогідні варіанти бойових ситуацій.

При виконанні військовослужбовцями контрольних завдань фіксується час виконання дій, їх послідовність, точність, завершеність. Основним критерієм правильності дій є виконання поставленого завдання, збереження життя і здоров’я людей, збереження зброї і матеріальних цінностей.

Виконання контрольних завдань проводиться в два етапи, в послідовності, що найбільш сприяє моделюванню умов бою.

На першому етап, виконання контрольних завдань проводиться в нормальних умовах, без елементів ПсП: військовослужбовці знаходяться у звичній для них обстановці, їм надається достатній час для виконання завдань.

На другому етапі оцінки психологічної підготовленості особового складу виконання контрольних завдань здійснюється в умовах різного ступеня наближення до умов бойової обстановки за рівнем психічної напруженості, залежно від оцінюваного контингенту військовослужбовців за одним із двох варіантів:

1. Виконання завдання здійснюється в умовах впливу вторинних чинників бою.

2. Виконання завдання здійснюється в умовах комплексного впливу первинного і вторинних чинників бою.

Висновки про рівень психологічної підготовленості робляться на основі порівняння результатів виконання однотипних завдань підрозділом на кожному етапі.

Психологічну підготовленість підрозділу можна оцінювати як достатню, якщо оцінка підрозділу, отримана в умовах психічної напруженості,, не нижче “добре” і не нижче відповідної оцінки цього ж підрозділу в нормальних умовах.

Психологічну підготовленість слід вважати недостатньою, якщо обстежуваний підрозділ в умовах психічної напруженості отримав нижчу оцінку, ніж у нормальних умовах.

Якщо військовослужбовці в нормальних умовах отримали низькі оцінки (“незадовільно”), то рівень психологічної підготовленості оцінювати не можна через недостатній рівень спеціальних знань і навичок. Якщо військовослужбовці в умовах психічної напруженості отримали низькі оцінки, то рівень психологічної підготовленості є низьким.

Отже, психологічна підготовленість може оцінюватися як достатня лише в тому випадку, якщо її результатом є збереження заданих параметрів виконання діяльності в умовах психічної напруженості, що наближені до бойової обстановки.

Досягнутий рівень психологічної підготовленості військовослужбовців порівняно з первинним рівнем і є основним показником результативності процесу психологічної підготовки. Оцінювати результативність окремих заходів, направлених на формування психологічної готовності і стійкості військовослужбовців, недоцільно; для цього може бути використана й оцінка експертів.

Перевірка здатності того або іншого контингенту військовослужбовців виконувати певні види діяльності в умовах психічної напруженості, викликаної дією різних факторів бойової обстановки може бути здійснена тільки при майстерному їх моделюванні. Тоді психологічна підготовка планується на наступний рік навчання.

Визначення бойової підготовленості військовослужбовців робиться з метою:

- оцінки підготовленості військовослужбовців (підрозділів) до дій у бойовій обстановці;

- контролю якості проведення психологічної і бойової підготовки;

- виявлення військовослужбовців, не здатних, з будь-яких причин вирішувати поставлені завдання в бойовій обстановці й інших важких (екстремальних) ситуаціях.

Бойова підготовленість визначається у процесі проведення підсумкових перевірок, а також на планових і контрольних заняттях, навчаннях шляхом фіксації об’єктивних показників діяльності військовослужбовців в умовах дії змодельованих психологічних чинників бою. Під об’єктивними показниками діяльності розуміються її тимчасові, кількісні й якісні показники. Для створення необхідного рівня психічних навантажень на військовослужбовців в ході контрольного заняття при відпрацюванні нормативів, що перевіряються, використовується не менше трьох прийомів моделювання психологічних чинників бою для кожного військовослужбовця. Особливу увагу слід приділити відповідності дозувань психічних навантажень, що створюються на занятті, нормативним вимогам. При підготовці контрольного заняття відібрані для застосування прийоми моделювання психологічних чинників бою зводяться в єдину таблицю контролю.

На нашу думку, необхідно створити таку систему оцінювання психологічної підготовленості військовослужбовця до дій в умовах бою (екстремальних ситуацій), яка б відповідала методиці визначення оцінки на занятті з бойової підготовки.

Оцінка рівня підготовки військовослужбовця, сержанта-–командира відділення (екіпажу) і злагодженості відділення (екіпажу) виставляється на підставі вимог Програми бойової підготовки, дійсної методики і нормативів бойової підготовки СВ ЗС України. У навчально-методичному посібнику “Основи бойової підготовки військових частин (підрозділів) Сухопутних військ Збройних сил України” (м. Львів, 2009) подається така методика:

Оцінка за одиночну підготовку військовослужбовця визначається за трьома складовими: – оцінки за знання теорії, загальної оцінки за тактичні дії на навчальних місцях контрольної смуги і загальної оцінки за виконання нормативів і виводиться:

- “відмінно” –  якщо всі три оцінки “відмінно”;

- “добре” – якщо всі три оцінки не нижче “добре”;

- “задовільно” – якщо всі три оцінки  не нижче “задовільно”;

- “незадовільно” – якщо хоча б одна з оцінок „незадовільно“.

Критерієм визначення оцінок військовослужбовцю за тактичні дії на навчальних місцях є ступінь його навченості у виконанні нормативів і способів ведення бойових дій при відпрацюванні навчальних питань згідно з вимогами Бойового статуту.

Загальна оцінка за тактичні дії виводиться:

-“відмінно” – якщо прийоми, які відпрацьовуються, і способи виконані на 100%;

- “добре” – якщо вірно виконано не менше 90% прийомів і способів;

- “задовільно” – якщо вірно виконано не менше 70% прийомів і способів.

Загальна оцінка за виконання нормативів визначається з оцінок, отриманих за виконання кожного нормативу, і виводиться:

- “відмінно” – якщо більше половини нормативів, які перевіряються, виконані з оцінкою “відмінно”, а інші – “добре”;

- “добре” – якщо більш половини нормативів, які перевіряються, виконані з оцінкою не нижче “добре”, а інші – “задовільно”;

- “задовільно” – якщо з позитивною оцінкою виконані не менше 80% нормативів.

При перевірці злагодженості відділення (екіпажу) оцінка сержанту – командиру відділення (екіпажу) виставляється за знання вимог Бойового статуту і за вміння управляти відділенням (екіпажем) і визначається:

- “відмінно” – якщо сержант приймав обґрунтовані рішення і вчасно ставив завдання підлеглим, вірно ставив завдання на вогневе ураження цілей; твердо управляв відділенням (екіпажем) і його вогнем, вміло подавав команди;

- “добре” – якщо виконані вимоги для оцінки “відмінно”, але сержант допустив неточності при прийнятті рішення і постановці завдань, деякі команди подавалися з порушенням статутних вимог;

- “задовільно” - якщо сержант при прийнятті рішення і постановці завдань допустив ряд помилок, які призвели до втручання керівника заняття, завдання на вогневе ураження цілей ставив неточно, маневр у бою в окремих випадках не забезпечувався вогнем, нерішуче управляв відділенням (екіпажем) і вогнем;

- “незадовільно” – якщо рішення не відповідали поставленому завданню у сформованій обстановці і приймалися із запізненням, що призводило до несвоєчасної постановки завдання. При віддачі бойового наказу були упущені важливі питання, що негативно вплинули на виконання поставлених завдань; подані команди не сприяли вирішенню завдань.

Загальна оцінка за тактичні дії і виконання нормативів військовослужбовцем, відділенням (екіпажем) виводиться:

- “відмінно” – якщо не менше 100% військовослужбовців відділення (екіпажу) отримали позитивні оцінки, при цьому більше 50% військовослужбовців, у тому числі командир відділення, отримали оцінку “відмінно”;

- “добре” – якщо не менше 90% військовослужбовців отримали позитивні оцінки, при цьому не менше 50% військовослужбовців, у тому числі командир відділення, отримали оцінку не нижче “добре”;

- “задовільно” –якщо не менше 80% військовослужбовців, у тому числі командир відділення, отримали позитивні оцінки.

Оцінка за злагодженість відділення (екіпажу) виводиться із трьох оцінок: оцінки сержанта – командира відділення (екіпажу), загальної оцінки за виконання групових нормативів відділенням і загальної оцінки за тактичні дії та виконання одиночних нормативів солдатів, відділення (екіпажу):

- “відмінно” – якщо всі три оцінки  “відмінно”;

- “добре” – якщо всі три оцінки не нижче “добре”;

-“задовільно” – якщо всі три оцінки не нижче “задовільно”;

-“незадовільно “ –  якщо хоча б одна з оцінок незадовільна.

Що ж до висновків про оцінювання психологічної підготовленості підрозділів, то певних нормативів тут немає. Їх ще належить розробити. Зараз можна її визначати тільки за кількісними сумарними показниками кожного військовослужбовця. Можна припустити, що якщо в підрозділі більше 50% військовослужбовців не виконують норматив в ускладнених умовах, то вони обмежено готові до реальної бойової діяльності, а якщо понад 70% – то особовий склад не готовий повністю.

Провівши контрольні заняття, командир підрозділу або його заступники аналізують отримані результати і після цього вирішують наступні питання:

1. Розподіляють всіх військовослужбовців за чотирма групами: повністю готові; готові; не повністю готові; не готові.

Це необхідно для організації індивідуальної роботи і планування психологічних навантажень для цих військовослужбовців.

2. Визначають початковий рівень психологічної підготовленості підрозділу.

Окрім цього можуть проводитися заходи, пов’язані з комплектуванням екіпажів (розрахунків), відділень з урахуванням рівня індивідуальної готовності військовослужбовців.

Цілком зрозуміло, що проведення всіх описаних вище заходів вимагає зусиль з боку командирів (начальників) і матеріальних витрат. Але, попри це, дана робота все ж таки повинна проводитися, якщо ми хочемо дійсно грамотно проводити психологічну підготовку і мати по-справжньому боєздатні підрозділи.

Таким чином, доцільно визначати сформованість психологічної готовності і стійкості до впливу стрес-факторів екстремальної ситуації за трьома рівнями:

Високий рівень психологічної готовності і стійкості до впливу стрес-факторів дорівнює, за середніми експертними оцінками, від 4,0 до 5,0.

Основні якості за всіма показниками психологічної готовності і стійкості повинні мати яскравий прояв, обов’язково включати такі професійно важливі якості, як ініціативність, самовладання, цілеспрямованість, самостійність тощо. Наявність бажання досягти певних результатів у процесі ПсП. Матеріальний прояв виступає в поєднанні з духовними потребами. Службова діяльність взагалі, і зокрема ПсП, розглядається не тільки як засіб досягнення саморозвитку, самореалізації, а й виживання в екстремальній ситуації або в бойових умовах. Бажання досягти успіху, що вимагає ефективного пошуку з високим рівнем самостійності та ініціативності. Присутність віри в успіх.

Наявність об’єктивнонеобхідного рівня знань про ПсП та прагнення до неї є, як правило, стійкими. Здатність приймати рішення і брати на себе відповідальність, потяг до лідерства, творчої активності. Характерною рисою є прагнення до оволодіння новими уміннями, наявність цікавих ідей у процесі ПсП, орієнтація на кінцевий результат з безпосереднім вирішенням проблем. Здатність до об’єктивного оцінювання своєї професійної придатності. Свідома потреба у формуванні або вдосконаленні професійних знань, навичок, вмінь, професійно важливих якостей. Бажання досягти оптимальної психологічної готовності і стійкості до впливу стрес-факторів за допомогою самовдосконалення та саморозвитку із сформованим уявленням про шляхи свого професійного становлення.

Середній рівень (від 3,1 до 3,9).

Постійний прояв визначальних якостей за всіма компонентами психологічної готовності і стійкості. Наявність необхідних якостей, які носять епізодичний, непостійний характер при вирішенні завдань ПсП. Такі з них, як цілеспрямованість, ініціативність, самовладання, самос