Проектні технології навчання

Основою проектних технологій виступає творча діяльність тих, хто навчається, у процесі проведення наукових досліджень, вирішення науково-технічних завдань, розробки конкретних проектів тощо. База таких технологій – особистісно-діяльнісний підхід, відповідно до якого освіта є не тільки засвоєнням знань, але і способом такого засвоєння, розвитком пізнавальних сил і творчого потенціалу тих, хто навчається.

У проектній системі на перше місце виходить діяльність (розробка проектів, вирішення різних актуальних завдань дослідницького характеру) і особа, що навчається, акцентується її персональна відповідальність за результати своїх розробок, реалізацію проектів.

Знання, уміння і навички в такій системі розглядаються не як мета навчання, а як засіб розвитку того, хто навчається, формування методологічного стилю мислення. Як основна мета, на перший план висувається завдання розвитку особистості, підготовка до функціонування, життєдіяльності в умовах технологічного суспільства. Дана мета реалізується розвитком здібностей і набуттям практичного досвіду самоосвіти, творчої професійної діяльності, виховання особистої відповідальності за створені й упроваджені реальні проекти в навчальні і життєві ситуації.

У даній технологічній моделі істотно змінюється зміст навчання. На відміну від формалізованої системи знань, що надаються в готовій формі у традиційних освітніх технологіях, при реалізації проектного підходу замість заучування теорій, законів і формул особлива увага приділяється розвитку вміння вирішувати всілякі теоретичні та практичні завдання і проблеми. На перше місце висуваються процеси проектування, моделювання, дослідження і конструювання різних об’єктів, процесів. В цьому випадку знання систематизуються і структуруються відповідно до ієрархії пізнаваних об’єктів, процесів. Той, хто навчається, повинен мати до них відкритий доступ через базу даних або довідник, підручник і засвоювати їх у контексті процесів проектування, моделювання, конструювання або дослідження. Структура надання навчальної інформації повинна бути такою, щоб той, хто навчається, зміг прослідкувати історію походження цього знання, причому не тільки у хронологічній послідовності, але й як підсумок вирішення протиріч. Таким чином, у даній моделі знання стають не стільки об’єктом, скільки засобом розвитку особистості.

На відміну від традиційних технологій із домінуванням заучування, на ефективність якого впливають зміст, форма, складність, актуальність, об’єм навчального матеріалу, в проектних моделях основним механізмом служить мимовільне запам’ятовування, що дозволяє у поєднанні з практичною діяльністю отримати міцніші, добре структуровані знання. Крім того, проектна технологія підвищує ступінь усвідомлення навчального матеріалу за рахунок чіткості, конкретності і мінімальності постановки кожного проектного завдання.

Форма навчального матеріалу може істотно відрізнятися від традиційної дидактичної і бути квазіреальним (начебто реальним) об’єктом і процесом, відтвореним у спеціальному комп’ютерному середовищі, що істотно підвищує наочність уявлення.

Зазвичай складність навчального матеріалу орієнтована на того, хто посередньо навчається. Пропоноване освітнє середовище надає можливість кожному на реальному фрагменті пізнання самому встановити власний рівень складності, що створює умови для реалізації моделі повного засвоєння навчальної інформації. Власне, структура матеріалу істотно відрізняється від традиційної формальною, зумовленою логікою відповідної науки. У проектних моделях зв’язок у навчальному матеріалі встановлюється згідно з принципами ієрархії матеріального світу, логікою здорового глузду. Розгортання системи понять відбувається в динаміці проектної діяльності.

У подібних технологіях змінюється і роль викладача. Він перестає бути “одноосібним зберігачем істини і знань”, із наставника перетворюється в керівника проекту, колегу, консультанта. В цьому випадку на зміну авторитарній педагогіці приходять принципи співпраці і підтримки, які органічно вписуються в дану технологічну модель.