Основні етапи формування навичок

Назва етапу	Особливості виконання дій
Перший етап – аналітико-синтетичний	Уточнення складових частин дії та об’єднання їх в одне ціле, тобто виразне розуміння мети, але непевне уявлення способів її досягнення. Досить грубі помилки
Другий етап – удосконалення	Послідовне усунення зайвих рухів
Третій етап – автоматизація	Поступове послаблення зорового контролю за виконанням дій, посилення контролю за найважливішими діями
Четвертий етап – генералізація	Економне, стійке виконання дій навіть в умовах різноманітних перешкод та навантажень

За ступенем складності виділяють просте і складне вміння. Просте уміння – це можливість використовувати здобуті знання на практиці. Це – перший крок, тільки подальші тренування, практичні дії призводять до більш високого ступеня – формування навичок. Отже, складне уміння формується на основі знань, простих умінь та навичок. Воно не дає можливості виконувати складні дії, що потребують особливого контролю свідомості. Складні вміння виробляють, як правило, шляхом тренувань, вправ, практичного виконання різних завдань, але на відміну від знань, простих умінь та навичок вони мають комплексну структуру, що дає змогу використовувати раніше набуті знання та навички, оперативно формувати новий спосіб дії, якщо існуючі навички не забезпечують виконання завдання. Тобто вони дозволяють творчо застосувати знання та навички у військовій діяльності відповідно до обставин.

За змістом уміння можна поділити на:

інтелектуальні (здатність слухати, читати та розуміти, висловлювати свої думки, планувати роботу, вирішувати розумові завдання тощо);

технічні (здатність оформляти різні документи, формулювати вимоги або відповіді тощо);

практичні (вміння діяти згідно з планом, організовувати своїх підлеглих на виконання доведеного завдання тощо).

Процес формування умінь у воїнів та їх якість (стійкість, швидкість, безпомилкове виконання різних дій) залежить від змісту навчального матеріалу, індивідуально-психічних особливостей підлеглих, педагогічної майстерності військового педагога, навчально-матеріальної бази тощо.

Систематичні та цілеспрямовані тренування особового складу забезпечують перетворення знань на навички. Практичне застосування знань та навичок у навчальному процесі забезпечує їх перетворення на складні вміння, які за обсягом є вужчими, ніж знання. До рівня уміння доходить лише та частина знань, яка має найсуттєвіше значення для практичної діяльності. Усі ці особливості повинно бути передбачені в навчальних програмах, планах бойової та гуманітарної підготовки особового складу підрозділу, військової частини (з’єднання).

Деякі автори, наприклад, І.Ф. Харламов, М.М. Фіцула, окрім цих структурних компонентів виділяють ще емоційно-вольовий і контрольно-регулюючий компоненти.

Центральними постатями процесу навчання є суб’єкти (ті, хто навчає, та ті, хто навчається). Керівна роль належить тому суб’єкту навчання, хто навчає. Він:

- організовує пізнавально-практичну діяльність воїнів і керує нею;

- викладає навчальний матеріал;

- демонструє прийоми практичних дій;

- формує мотивацію навчальної діяльності;

- навчає підлеглих офіцерів і сержантів методиці підготовки та проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки;

- перевіряє і контролює результати процесу навчання.

Тому від його ініціативності, сумлінності, здатності до творчості, педагогічної майстерності залежать хід і ефективність усього навчального процесу, а також ставлення суб’єктів навчання як до навчальної діяльності, так і до військової служби.

Суб’єктами навчання (ті, хто навчається) є усі військовослужбовці та військові колективи. Їх діяльність є багатогранною і включає в себе:

- слухання, запам’ятовування і записування навчального матеріалу;

- вивчення навчальної літератури, статутів, навчальних посібників, порадників, інструкцій, освоєння бойової техніки та зброї тощо;

- виконання вправ і нормативів з різних предметів бойової підготовки;

- водіння бойових машин;

- стрільба зі зброї;

- практичне виконання службових обов’язків тощо.

Воїни, сприймаючи та осмислюючи навчальний матеріал, опановують бойову майстерність, розвивають свої інтелектуальні та фізичні здібності, громадянські, бойові та психологічні якості.

Виходячи з міркувань щодо поняття навчання і враховуючи особливості навчання воїнів, можна чітко визначити основні  завдання навчання військовослужбовців:

- стимулювання навчально-пізнавальної діяльності воїнів і формування у них мотивації учіння та мотивації досягнення;

- організація пізнавальної діяльності з опанування військово-професійними знаннями, навичками, вміннями та набуття професійно важливих особистісних якостей;

- розвиток інтелектуальних і фізичних здібностей, психічних функцій і можливостей воїнів;

- формування моральної культури, наукового світогляду і стійких переконань;

- підготовка воїнів і військових колективів до виконання бойових і службових завдань;

- прищеплення навичок і вмінь учіння та самоосвіти;

- формування всебічно розвинутої особистості воїна тощо.

Ці задачі визначають зміст і логіку навчального процесу (підготовки військовослужбовців) та вимагають постійної творчості, урахування різноманітних факторів, які впливають на цей процес, а також специфіки діяльності підрозділу, військової частини (з’єднання) та ін.

Ряд авторів для характеристики навчального процесу використовують поняття системи навчання. Так, польський вчений-дидакт В. Оконь до основних складових цієї системи відносить:

- вчителів, їх компетенцію, методи роботи та захопленість;

- учнів, їх потреби, мотивації та методи роботи;

- зміст навчання, його селекцію і систематизацію, способи перевірки отриманих результатів;

- середовище навчання, тобто засоби навчання та його суспільно-матеріальні умови.

До системи він також відносить впорядкований набір елементів, зв’язків і залежностей між ними, які є єдиними і служать поставленим цілям. Отже, дидактичні поняття “військово-дидактичний процес ” , “військово-навчальний процес”, “навчальний процес”, “система підготовки” і “система навчання” є тотожними і, відповідно, мають єдиний зміст. У зв’язку з цим вони у даному навчальному посібнику використовуються як тотожні дидактичні категорії.