Виникнення братських шкіл. Острозька академія

Особливо активно почала розвиватися освіта в Україні у другій половині XVI – XVII ст.ст. Потреба наукового обґрунтування переваг православ’я для збереження мови, традицій українського народу і відродження його культури, забезпечення ідеологічного підґрунтя боротьби українського народу проти поширення католицизму сприяла розвитку шкіл, в тому числі і підвищеного типу, передусім у Західному регіоні України. Серед них слід назвати Острозьку школу-академію. Історія її заснування і діяльності була об’єктом багатьох наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, але не всі сторінки її функціонування і ролі в розвитку української культури прочитані. Так, донині чітко не встановлено рік її заснування, зміст навчання та інші питання. Водночас досконало відомо, що особливого розвитку і слави, значущості у тогочасних подіях Острозька школа-академія набула за період життя і діяльності князя Костянтина Костянтиновича Острозького (1526-1608) – українського магната, київського воєводи, політичного діяча, активного захисника православ’я, покровителя багатьох учених з інших країн, які у себе вдома зазнавали переслідувань. Саме завдяки йому Острозька школа за своєю структурою і змістом навчання набула значення вищого навчального закладу, який істориками вважається першим вищим навчальним закладом на території України.

К.К. Острозький (1526-1608)

Першим ректором Острозької школи-академії був Герасим Смотрицький – відомий український письменник-полеміст, громадський діяч, автор гостро полемічного трактату “Ключ царства небесного”, в якому різко засуджував католицьку експансію. У програму навчання Острозької школи-академії входили предмети, які вивчалися й у західноєвропейських університетах. Так, крім слов’янської мови, вивчалися грецька, польська, латинська мови та їх граматики, риторика, діалектика, математика, астрономія, філософія і богослов’я. Наявність останніх двох класів – філософії і богослов’я – є прямим доказом належності Острозької школи до вищих навчальних закладів. Вихованцем цієї школи був такий відомий державний і культурно-освітній діяч України,  як Петро Конашевич-Сагайдачний – гетьман реєстрового запорізького козацтва.

Братські школи України – це особливо знаменна сторінка в історії української культури і педагогічної думки. Назва їх походить від назви громадських організацій – братств, які виникли у другій половині XVI ст.

Суперечливим є питання про заснування перших братських шкіл і найважливіших серед них, таких, як Львівська, Київська братські школи. Богоявленське братство у Львові, наприклад, існувало вже у другій половині XV століття. Є припущення, що вже в той час при ньому функціонувала братська школа. В більшості ж історико-педагогічних джерел роком заснування однієї з перших братських шкіл – Львівської – вважається 1586 рік, тобто рік, коли було прийнято Статут цієї школи, а в передмові до своєї Азбуки, виданої у 1574 році в друкарні Львова, Іван Федоров зазначав, що вона написана для учнів Львівської братської школи. Очевидно, школа була заснована раніше загальноприйнятого року.

Основне місце у навчальних програмах братських шкіл відводилося гуманітарним наукам, зокрема, вивченню рідної (української, або, як тоді її називали, простої мови), слов’янської, грецької, латинської і польської мов. Крім того, у школах підвищеного типу вивчалися граматика, діалектика, філософія, риторика. Багато уваги приділялося музичному вихованню, що сприяло підготовці відомих музикантів-композиторів (Чернушин, Шаваровський, Яжевський та ін.), а також розвитку хорового співу в Україні. Саме у Львівській братській школі був надрукований Йосипом Городецьким перший посібник з нотного письма. Відомо, що викладалося малювання, давалися учням відомості з історії та географії, які були складовою частиною богослов’я. Курс змішаної математики, який вивчався у школах підвищеного типу, охоплював відомості з цивільної і військової архітектури, механіки, гідростатики, геометрії та інших галузей науки. У школах, що належали до типу початкових, давалися елементарні знання з арифметики. Приділялася увага трудовому вихованню, у школах впроваджувалося самоврядування, самообслуговування .

У статутах братських шкіл утверджувалися такі прогресивні форми навчання, як класно-урочна; серед методів – дискусії, які готували вихованців шкіл до полемічних боїв з єзуїтами.