Технології модульного навчання

Суть модульного навчання ( латин. modulus – міра – відносно самостійна частина будь-якої системи) полягає в тому, що воно дозволяє тому, хто навчається абсолютно самостійно (або за підтримки викладача) добиватися конкретних цілей навчальної діяльності. Засобом навчання служать так звані навчальні модулі.

Можна виділити чотири сутнісні характеристики модульної технології навчання, що помітно відрізняють її від інших технологій:

1) зміст навчання тут надається в логічно закінчених і самостійних інформаційних блоках відповідно до поставленої дидактичної мети. Важливо, що остання визначає не тільки обсяг, але й рівень засвоєння матеріалу;

2) спілкування викладача і того, хто навчається здійснюється шляхом індивідуального особистого спілкування або через інформацію, закладену в модуль;

3) той, хто навчається, працює, в основному, самостійно. При цьому він вчиться цілепокладанню, самоплануванню, самоорганізації, самоконтролю, самооцінці. Це допомагає усвідомити себе в діяльності, самому визначити рівень засвоєння матеріалу, побачити пропуски у своїх знаннях, навичках і вміннях;

4) наявність навчальних модулів (роздрукованих і виданих кожному, хто навчається) дозволяє викладачеві індивідуалізувати роботу з кожним учнем (слухачем), цілеспрямовано, м’яко і ненав’язливо управляти його навчальною діяльністю, а у разі потреби надавати дозовану допомогу.

Модульна програма навчальної дисципліни складається з комплексної дидактичної мети і сукупності модулів М1, М2... Мn, що забезпечують її досягнення.

Комплексна дидактична мета повинна визначити рівень засвоєння навчального матеріалу, його використання у практиці, а також у подальших навчальних дисциплінах. Для складання модульної програми викладач виділяє основні наукові ідеї даної дисципліни. Далі з комплексної дидактичної мети виділяються інтегруючі дидактичні цілі, кожній з яких відповідає свій навчальний модуль М1, М2... Мn. Оскільки в ці модулі входять крупні блоки навчального матеріалу, то інтегруюча дидактична мета ділиться на окремі (часткові) дидактичні цілі, кожній з яких відповідає свій навчальний елемент Н1, Н2... Нk.

Таким чином, будується “дерево” цілей: його вершина – це комплексна дидактична мета для побудови модульної програми, середній пласт – інтегровані дидактичні цілі для побудови модулів, нижній – окремі дидактичні цілі для побудови навчальних елементів. Управління процесом навчання відбувається завдяки організації контролю, аналізу й необхідному корегуванню. Перед введенням кожного нового модуля проводиться вхідний контроль знань і умінь тих, хто навчається, з’ясовується рівень їх готовності до засвоєння даного модуля. В ході роботи з кожним навчальним елементом здійснюється поточний і проміжний контроль у поєднанні із самоконтролем того, хто навчається. По завершенні роботи з модулем проводиться вихідний контроль для того, щоб встановити рівень засвоєння матеріалу і необхідність його доопрацювання (корегування).

Розробка модульної програми вимагає від викладача не тільки глибокого знання матеріалу, але й високої методичної майстерності. Для ефективної самостійної роботи з вивчення матеріалу тими, хто навчається, модуль повинен бути написаний такою мовою, щоб викладач через текст як би розмовляв з учнем, активізував його на пошук, міркування, здогадку. Стиль написання повинен бути доступним, орієнтувати на успіх, вселяти віру в свої сили.

Структура модуля містить перелік усіх вхідних у нього навчальних елементів, по кожному з яких даються зведення (посилання на доступне джерело), вказівки з коректними завданнями і рекомендації з вивчення змісту. Кожному навчальному елементу передує формулювання мети його вивчення, а в кінці змістової частини модуля пропонуються узагальнення (резюме) і контрольне завдання.

Модульне навчання певною мірою інтегрує прогресивний досвід, накопичений у педагогічній теорії і практиці. Зокрема, із програмованого навчання запозичена ідея активізації навчальної діяльності, що забезпечується жорсткою логікою подачі дозованого матеріалу і чіткою системою самоконтролю. Системний підхід збагатив модульне навчання ідеєю гнучкого управління процесом пізнання за рахунок індивідуального вибору темпу засвоєння матеріалу.

До недоліків модульної технології навчання слід віднести велику трудомісткість (наукоємність) створення модулів і чималі витрати на їх видання і тиражування. Для використання цієї технології потрібна висока кваліфікація викладачів, їх мотивація і підготовленість до використання модульного навчання.

Наступний етап у розвитку модульної технології – створення модульно-рейтингової технології навчання (далі – МРТН).

Рейтинг ( англ. r ating – оцінка) – це число, що виражає в бальній системі обчислення оцінку знань, навичок і вмінь того, хто навчається, а також в цілому його досягнення в освітньому процесі.

Модульно-рейтингова технологія навчання почала упроваджуватися у вітчизняних вузах у другій половині 1980-х років. У той час її почали застосовувати у ВВНЗ. Вона сприяє активізації пізнавальної діяльності тих, хто навчається, і спонукає їх до повсякденної напруженої праці над навчальним матеріалом. Дана технологія базується на двох основоположних принципах:

1) поетапного (модульного) вивчення навчальних дисциплін, коли кожна з них розбивається на декілька блоків змістових модулів – тематично завершених розділів (частин), які складаються, у свою чергу, із змістових модулів (тем). Вивчення змістового модуля (теми) закінчується контролем якості засвоєння навчального матеріалу і виставленням тому, хто навчається, бала з урахуванням поточних оцінок;

2) поетапного накопичення балів за вивчення кожного модуля і формування підсумкової оцінки за вивчену дисципліну у вигляді суми – рейтингу. При цьому підсумковий рейтинг з навчальної дисципліни може бути збільшений за рахунок додавання заохочувальних балів, що нараховуються внаслідок активної роботи над навчальним матеріалом, участі у військово-науковій роботі, конкурсі на кращу наукову роботу тощо, або зменшений – відніманням штрафних балів за невчасну і неякісну звітність з модулів, а також за інші порушення освітнього процесу.

Відмінні особливості МРТН від традиційних технологій навчання вимагають для її успішного застосування розробки відповідного програмного і методичного забезпечення.

Програмне забезпечення полягає, по-перше, в удосконаленні змісту навчального матеріалу, що визначає пошук відповіді на питання, якими знаннями і в якому обсязі необхідно забезпечувати слухачів або курсантів; по-друге, у структуризації змісту дисципліни з подальшим поділом її на модулі, що послідовно вивчаються.

Методичне забезпечення МРТН включає вирішення наступних завдань:

- визначення порядку нарахування рейтинг-балів, встановлення відносної “ваги” дисципліни і модулів, оптимального співвідношення між значущістю оцінок поточного контролю успішності та оцінок проміжної атестації тих, хто навчається (поточні контролі, заліки);

- визначення змісту модулів і розробка методики проведення контрольних заходів;

- визначення тем і видів контрольних робіт, які виконуються самостійно та відповідають конкретному модулю;

- розробка контрольних завдань, що мають велику варіантність і враховують різний рівень знань слухачів і курсантів;

- розробка питань і пізнавальних завдань для брифінгів, колоквіумів (латин. colloquium – співбесіда – наукові збори, під час яких проводиться обговорення доповідей на визначену тематику) і консультацій-співбесід;

- розробка і видання навчально-методичної літератури для самостійної роботи тих, хто навчається;

- створення системи заходів, стимулюючих розвиток творчих здібностей тих, хто навчається.

Початкові дані для розрахунку рейтингу:

- перелік дисциплін, що вивчаються, які визначаються планом, і вагові коефіцієнти кожної з них;

- перелік і кількість форм контролю знань із кожної дисципліни, а також відповідні вагові коефіцієнти кожної форми контролю;

- графік проведення контролів знань протягом семестру із вказівкою контрольних термінів здачі результатів у навчальний відділ (графік складається кафедрою спільно з навчальним відділом і враховує рівномірність та етапність контрольних заходів);

- результати контролю знань слухачів (курсантів) як сукупність оцінок за відповідною шкалою з кожного завершеного модуля.

Результати модульних контролів фіксуються в рейтинг-листах. Дані звідти надаються в навчальний відділ для формування загальновузівської бази результатів МРТН.

Інтегральна оцінка навчальної діяльності того, хто навчається, у вигляді його рейтингу відображає наступне:

- напруженість і результативність роботи над навчальним матеріалом протягом семестру, навчального року і всього періоду навчання;

- ступінь досягнення мети навчання;

- схильності і здібності до засвоєння навчального матеріалу;

- місце кожного, хто навчається, в навчальній групі за семестр, період і рік навчання.

Ступінь досягнення мети навчання визначається за величиною відношення досягнутого рейтингу до максимального для даного періоду навчання. Модульно-рейтингова технологія навчання найбільшою мірою дозволяє виконати умови повноти реалізації функцій контролю знань.