Наукова діяльність як елемент управління.

У сучасних умовах на наукові розробки й організацію наукової діяльності затрачаються величезні матеріальні, фінансові й людські ресурси... У повсякденній роботі вчений більшою мірою зацікавлений отриманням кінцевого результату своєї роботи, що цілком природно... Держава ж зацікавлена в зменшенні часу, необхідного для одержання кінцевих результатів досліджень і підвищення ефективності цих результатів. Дотримання інтересів обох сторін практично неможливе без грамотного планування наукової діяльності.

Для того щоб успішно вести наукову діяльність, перш за все, слід мати чітке уявлення про науку взагалі та її особливість, методологію, порядок та засоби здійснення. Крім того, у сфері права слід знати загальні положення правової науки, зокрема теорії права, та спеціальних базових галузевих наук і доктрини за науковою спеціалізацією. Наука є двигуном прогресу та сферою діяльності людей особливого покрою – одержимих наукою. На науковому рівні наука є соціально значуща сфера людської діяльності, що призвана виробляти та надавати рекомендації з використання теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність, ось чому вона є також важливою і в управлінні. На організаційному рівні наука система формальних та неформальних зв’язків між окремими науковцями, науковими колективами та установами що виникають у процесі підготовки та перепідготовки наукових кадрів їх атестації, здійснення наукової діяльності, обміні науковою інформацією, оцінкою та перевіркою отриманих наукових та науково-технічних результатів. Ці відносини є врегульованими нормами права, моралі чи звичаями. Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність,що спрямована на здобуття і використання нових знань. Вона має різновиди: науково-дослідницька діяльність; науково-організаційна діяльність; науково-інформаційна діяльність; науково-педагогічна діяльність; науково-допоміжна діяльність та ін. Кожен із зазначених видів наукової діяльності має свої специфічні функції, завдання, результати роботи.

Науковий аналіз в управлінському рішенні.

Результативність, ефективність і якість управлінських рішень досягаються тільки за умови дотримання певної послідовності їх підготовки, прийняття та реалізації. Для цього встановлюють порядок здійснення окремих операцій, пов'язаних зі збиранням, рухом, зберіганням, обробкою, аналізом інформації, забезпеченням нею структурних підрозділів і окремих виконавців, а також визначають інші дії, зумовлені потребою розв'язання певних завдань.

Зворотний зв'язок дає змогу коригувати помилки і відхилення, регулювати управлінські процеси. Для прийняття рішення потрібна наукова (ноу-хау), нормативна, інструктивна, правова, статистична, планова та інша інформація, яка має відповідати вимогам актуальності, достовірності, достатності, доступності та автентичності.

Ефективність управлінського рішення можна оцінити за допомогою наукового аналізу.

Науковий аналіз — спосіб пізнання об’єктивної дійсності. Спосіб являє собою певну послідовність дій, прийомів, операцій.

У процесі пізнання очевидні твердження становлять лише час-тину всіх істин. Звичайно для встановлення істини доводиться в кожному випадку проводити дослідження, тобто брати до уваги ра-ніше встановлені істини, зібрати необхідні факти, поставити досвіди, осмислити їхній результат, перевірити на практиці здогаду.

Установлення істини можливо й логічним шляхом.