Теорії як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.

Результатом наукової діяльності є наукове знання, отримане як наслідок фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на інформаційних носіях. Наукове знання має свої форми прояву, однією з яких є теорії. Теорія – це система основних ідей в тій чи іншій галузі знань, форми наукового знання, яка дає цілісне уявлення по закономірності та сутнісні зв’язки дійсності. Теорія – це сукупність пояснень якоїсь сфери чи якого явища.

Теорія – це гіпотеза, певний понятійний апарат, певний інструментарій аналізу, висновки.

Приклад. Методологія дослідження впливу державного боргу на національну економіку активно розроблялася ще з початку XIX ст. англійськими класиками, а до кінця минулого століття вона була сформована в категоріях двох альтернативних напрямів - класичної та неоортодоксальної теорії боргу. У питанні зовнішніх запозичень діаметральних розбіжностей не було - і представники класичної теорії, і їх опоненти вважали, що зовнішній державний борг спричиняє зростання податкового навантаження на суспільство і зменшує національне багатство на величину виплачених закордонним кредиторам відсотків. Прихильники ж класичної теорії боргу наполягають на дотриманні збалансованого державного бюджету, разом з тим визнаючи, що боргове фінансування дозволяє досягнути вищого рівня корисності за рахунок міжчасового розподілу фінансових потоків.

Загальні ознаки наукового знання.

Наукове знання – це перевірений практикою результат пізнання дійсності, об’єктивне відбиття її у свідомості людини.

Загальними ознаками наукового знання є

1) несуперечливість -Т     (У-Т)                                яыС

2)повнота опису

3)здатність бути верифікованим (перевіреним). Обєктом перевірки не може бути гіпотеза.

Також до ознак наукового знання можна віднести:

- перебування в свідо­мості людини. Поза людською свідомістю знання може існувати лише в об'єктивованій формі — опредметненій чи інформативній. Проте в та­кому випадку вказане знання втілюється в інформації або предметах матеріального світу. Лише у свідомості людини інформація, яка про­йшла певну обробку (обгрунтування та систематизацію), може стати знанням.

- істинність. Знання не може бути не істинним, не відповідати дійсності та існу­ючому стану речей.