Способи відбору наукових гіпотез.

Наукова гіпотеза – це припущення з приводу вирішення проблеми, але істинність гіпотези ще треба довести. Наукова гіпотеза формується разом з тим, коли ми виявили проблему. Гіпотеза складається з основи та висновку. Основа – це твердження, що спирається на логіку міркувань. Висновок – умовивід, що випливає з попереднього твердження. Наукова гіпотеза має відповідати наступним вимогам: релевантність, верифікація, відповідність сучасним науковим уявленням, простота. При прийнятті рішення дослідник проблеми займається відбором гіпотез, а відбір гіпотез спирається на теорію прийняття рішень.

Способи відбору гіпотез:

1)               при відборі гіпотез до уваги береться імовірність реалізації конкретного рішення і відкидаються ті, імовірність яких є низькою;

2)               до уваги береться критерій корисності, переваг даного рішення.

 

Наукова парадигма як результат диференціації та інтеграції знань

    Наукова парадигма – вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, яка панує протягом певного історичного періоду в науковому співтоваристві. Формування парадигми, за Т. Куном, є ознакою зрілості розвитку будь-якої науки. Парадигма виникає шляхом накопичення наукових результатів, отриманих на основі стандартних методологічних підходів і дослідницьких принципів, визнаних науковою спільнотою в певній теоритичній галузі. Деякі загальні положення теорії Куна можна підсумувати таким чином:

1.                Рушійною силою розвитку науки є люди, що утворюють наукове співтовариство, а не щось, закладене в саму логіку розвитку науки;

2.                Розвиток знання визначається зміною панівних парадигм, а не простим підсумовуванням знань, тобто відбуваються не тільки (і не стільки) кількісні, а й якісні зміни в структурі наукових знань;

3.                Наука розвивається за принципом чергування періодів «нормальної» і «революційної» науки, а не шляхом накопичення знань та приєднання їх до вже наявних.

Парадигми інформаційної економіки.

Парадигма – спосіб бачення світу або окремої сфери. Парадигма інформаційної економіки має наступні характеристики:

-                 Інформація – новий виробничий ресурс, який є вирішальним;

-                 зміна структури зайнятості, характеру та організації праці;

-                 зменшення граничних витрат виробництва, постійне зростання ефекту від масштабу;

-                 поява мережевих екстерна лій (ефект третіх осіб) внаслідок багаторазового використання інформації;

-                 скорочення трансакційних витрат і витрат, пов’язаних з обслуговуванням фінансового ринку;

 

88. Сучасна парадигма теорії державного управління Governance

Прикладом нового бачення ролі держави у житті сучасного суспільства стала парадигма Governance. Governance визначається (Програма розвитку ООН) як спосіб здійснення економічної, політичної, адміністративної влади для управління життям країни на усіх рівнях, що охоплює механізми, процеси та інститути, за допомогою яких окремі громадяни та їхні групи

-                 виявляють власні інтереси,

-                 реалізують свої права,

-                 виконують обов’язки,

-                 залагоджують конфлікти.

Складові наукової теорії.

Науко́ва тео́рія — це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві. Теорія безперервно пов’язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. Тому практика входить органічним елементом до теорії. Кожна теорія має складну структуру. Так, у економічній теорії можна виділити дві частини: формальні обчислення (економіко-математичні моделі, логічні рівняння та ін.) і «змістовну» інтерпретацію (категорії, закони, принципи). Остання пов’язана з філософськими поглядами, світоглядом ученого, з певними методологічними принципами підходу до дійсності.

Наукова теорія як форма організації знань забезпечує розширення сфери знання за межами безпосереднього спостереження, тому вона відрізняється від простої реєстрації спостережень і характеризується наявністю таких елементів:

-                 загальних законів і сфери їх застосування, де вона пояснює явища, які відбуваються;

-                 сфери передбачення невідомих явищ;

-                 логіко-математичного апарату виведення наслідку із законів;

-                 визначення концептуальної схеми, без якої неможливе пізнання об’єктів цієї теорії.