Ефіопська фауністична область та її характеристика.

Ефіопська область займає більшу частину Африканського материка – з півдня – до пустелі Сахари на півночі. Крім того, в межі царства входять південний край Аравійського півострова, о-ви: Сокотра, Мадагаскар, Вознесіння та св. Олени. На півночі межі не виходять із тропічного поясу, в той час як на півдні вони зсунуті в субтропіки.

Фауна Ефіопської області типово материкова, дуже багата і різноманітна. У неї багато спільних рис з тваринним світом Індо-Малайської області.

Для фауни характерні ендеміки високого рангу, які зосереджені в районі Конго, а також на ряді островів і мають обмежені ареали.

Своєрідність та багатство характерне для фауни ссавців, яку представляють комахоїдні – золотокроти, видрові землерийки, довгоноги та стрибунці. Численні як і скрізь в тропіках, летючі миші. Тут вони відносяться до родини гладконосих і підковоносих.

Надзвичайно поширені в Ефіопській області мавпи: родини мартишкоподібних і людиноподібних, напівмавп, лоризид. Зустрічаються також такі ендемічні роди як павіан, мандрил, мартишка, гвереца, шимпанзе, горила.

Ендемічні для Ефіопської області монотиповий ряд трубкозубів, родини шипохвостих (3 роди і 10 видів), бегемотів (2 роди і 2 види), жирафів (2 роди і 2 види – окапі і жираф). Особливо різноманітні представники родини порожнисторогих, саме тут міститься осередок видової різноманітності їх, і низка підродин характерних для Ефіопського царства – дукери, карликові гвинторогі, коров’ячі і шаблерогі антилопи, водяні козли, газелі. Тільки окремі види цих груп поширені в Капському царстві, на півдні Палеарктики і в Орієнтальному царстві.

Варте уваги поширення ламантинів – один вид родини населяє прісні води Африки, а другий близький вид – басейн Амазонки.

Ряд ящерів, або панголінів представлений гігантським ящером і степовим, гісповим.

Серед хижих ссавців також багато груп, спільних для згаданих вище царств. Такі лев, леопард, гепард, каракал, смугаста гієна, звичайний шакал, медоїд та ін. Проте в Ефіопському царстві чимало й ендемічних родів хижаків – гієновий собака, плямиста гієна, конголезька видра, різні віверові.

Хоботні представлені в Ефіопській області одним ендемічним родом і видом – африканським слоном. Дамани субендемічні – тільки 1 з 10 видів ряду проникає на північ за межі царства. Із 5 видів родини носорогів 2 види ендемічні для Ефіопського царства.

Орнітофауна Ефіопського царства охоплює 67 родин, більшість із них спільні з Палеарктикою і Орієнтальним царством або взагалі дуже поширені по всій земній кулі. Проте тут трапляються і представники двох ендемічних рядів – страусів (1 вид) і птахів-мишей (6 видів) – чотирьох ендемічних родин – китоголових (1 вид), птахів-секретарів (1 вид), туракових (5 родів з 18 видами) та лісових сорокопудів (3 роди з 9 видами). Монотипова родина молотоголових чапель поширена також на Мадагаскарі, родини цесарок медоукажчиків, рогодзьобів, пікнонотових, птахів-носорогів споріднюють ефіопську область із Східною і почасти з Палеарктикою, а родина пітових, дронгових, нектарниць, ткачиків і білозірок, крім того, і з Австралійським. Ефіопську область можна охарактеризувати як центр різноманітності і ймовірного виникнення медоуажчиків, птахів-носоргів, нектарниць і ткачиків.

Центри рясності, різноманітності та виникнення виду.

Ареали можуть з часом збільшуватись, можуть і зменшуватись. Область первинного виникнення виду – первинний ареал – може бути в межах якоїсь частини сучасного ареалу, але може бути й поза його межами. Область первинного поширення виду називають центром походження виду.

Території підвищеної видової різноманітності не завжди збігаються з осередками походження цих видів. Частина ареалу, в якій змінність даної систематичної одиниці найбільша і де нараховується найбільша кількість видів в межах роду, найбільша кількість підвидів в межах виду – центр різноманітності форм.

Центр різноманітності форм знаходиться переважно в древній частині ареалу, там де вид існує довше. Тобто, дуже часто центр різноманітності форм і центр походження виду співпадають, але це буває не завжди.