Неотропічна фауністична область та її характеристика.

Вона включає всю південну і більшу частину Центральної Америки, а також ряд островів – Великі і Малі Антильські, Багамські, Галапагос, Хуан-Фернандес та інші острови. Ця область знаходиться у своїй більшості в тропічних широтах, і лише південна частина у помірній зоні.

Тривала ізоляція Неотропічної області сприяла формуванню своєрідної і багатої фауни з неповторними рисами і великою кількістю ендеміків високого рангу. Однак тут відсутні багато груп тварин, які поширені в інших областях. В цій області майже немає однопрохідних, комахоїдних ссавців із плацентарних (кротів, їжаків), наявні деякі групи сумчастих, копитних при великій різноманітності неповнозубих.

Серед ссавців сумчасті представлені багаторізцевими. Тут поширені більш як 30 видів сумчастих щурів, або опосумів (північний опосум, водяний опосум). Особливо примітивними вважаються родини ценолестових. Із комахоїдних поширені іммігранти – землерийки та ендемічна родина щелезубів.

Рукокрилі представлені 9 родинами, із них зайцероті, дискокрилі, листоносі, димчасті летючі миші та інші. Більшість форм належить до листоносих летючих мишей, які зустрічаються переважно в тропічних районах. Серед рукокрилих заслуговують на увагу вампіри, які живляться кров’ю великих тварин.

Стародавній ряд неповнозубих, що бере свій початок від примітивних палеоценових комахоїдних, властивий всій області Неотропіків і спостерігається їх проникнення в Північну Америку. Сучасні неповнозубі це лише залишки в минулому дуже багатої та своєрідної фауни. Вони представлені трьома родинами – мурашкоїди, лінивці, броненосці.

Мавпи Неотропіків відносяться до 20 ендемічних родин широконосих мавп – ігрункові та чіпкохвості (капуцини). Серед ігрункових виділяють 33 види (мармозетки, ігрунки, тамарини), зустрічаються дуже дрібні мавпи (15 см завдовжки і масою 70 г). Серед капуцинів дуже великі види (до 90 см завдовжки і масою 9 кг), цікавими є мавпи-ревуни (їх звуки чути за 2…5 км).

Гризуни Нетропіків також досить різноманітні і нараховують 10 ендемічних родин дикобразоподібних гризунів. Серед них – свинкові, водосвинкові (найбільший гризун – капібара). До молодих компонентів фауни відносять у Неотропіках копитних і хижих ссавців.

Більша частина видів не досягла тут родового ендемізму. Типовими із великих котячих для цієї області є яґуари, пуми, оцелоти, ендемічні – патагонський пампаський кіт та ягуарунді. Зустрічається в Неотропіках очковий ведмідь, в саванах – дрібні лисиці, чагарникові собаки, довгогриві вовки. Із хижаків значної різноманітності досягли куницеві.

Копитні в цьому царстві представлені тапірами, які живуть у заболочених лісах. Парнокопитні представлені родиною пекарі, які заміняють в Неотропіках свиней і поширені на південь до Патагонії. Найрізноманітніші з копитних – олені (болотний, андійський, мазамі). Широко відомі американські верблюди – лама і альпака (одомашнені види) і два види диких – гуанако і вікунья. Крім гірських областей, зустрічаються ці види верблюдів в пампасах і чагарникових заростях.

Орнітофауна Неотропічного царства надзвичайно багата і різноманітна. Із 67 родин понад 30 ендемічні, причому 15 ендемічних родин належать до негоробиних, а 9 – примітивних кричущих горобиних. Серед ендемічних родин є низка монотипових – гуахарові, сонячні чаплі, пастушкові журавлі, гоацини, але є й дуже численні за видовим складом – пічники (215 видів), мурахоловкові (224 види), котингові (94 види). Деякі родини виходять за межі Неотропіків в Антарктичне царство – траворізові, велетенські дрімлюги та ін. Дуже широкі контакти та обмін з Неарктикою. Згадаємо основні, найбільші родини, спільні для Неотропіків і Неарктики: колібрі (320 видів), тиранові (360 видів), касики (90 видів), персмішникові (30 видів), американські славки (110 видів), танагри (200 видів). Із дуже поширених груп птахів у Неотропіках різноманітні голінасті, пластинчатодзьобі, хижі, сови, зозулі, голуби, папуги, дятли. Навпаки, тут немає журавлів, дрохв, птахів-носорогів, рогодзьобів та ряду інших родин. Порівняно бідно представлені в описуваному царстві співочі горобині, що компенсується величезною кількістю примітивних кричущих горобиних. Так, із 15 родин кричущих світової фауни 9 ендемічні для Неотропіків, а з 50 родин співочих тільки – 7.

Усе це характеризує велику давність неотропічної орнітофауни і значну самостійність осередку її формування в Неотропіках.

Земноводні для Неотропіків менш характерні. Із черепах поширені родини кайманових та мулових, а також сухопутні і прісноводні. Палеомедузові черепахи демонструють зв’язки Неотропіків з Ефіопським царством, а зміїношиї – з Австралійським. У ріках поширені крокодили-каймани. Серед ящірок численними та різноманітними є ігуанові. Морські ігуани живуть на Галапагоських островах.

Для цього царства характерна велика кількість і різноманітність змій, особливо аспидових (65 видів) вужевих.

Земноводні цієї області представлені в основному безногими і безхвостими амфібіями. Родина ропух представлена ендемічними родами дрібних листкових жаб, рогаток, свистунів. Надзвичайно різноманітні тут квакші, сумчасті квакші, квакші-філомедузи.

Іхтіофауна Неотропічного царства найбагатша у світі (налічує 2700 видів). Цікавою є родина лускатників до якої належать двоякодихаючі риби (лепідосирен). Одна з найдавніших родин прісноводних костистих риб – араванові має в Неотропіках своїх представників. Це гігантська арапаїма, що досягає довжини 2,4…14 м і маси 90…200 кг. Половина неотропічних риб належить до сомоподібних, хоч справжніх сомів тут немає. Друге місце за кількістю видів займають харациніди (800 видів). Серед них найбільш відома піранья. Ендемічною є родина електричних вугрів, як нараховує 1 вид.

Безхребетні цього царства характеризуються великою різноманітністю та кількістю -–комахи, павукоподібні, багатоніжки, мурахи, метелики тощо. Не зважаючи на тривалу ізоляцію, фауна Неотропічної області формувалась під впливом інших областей, з якими були сухопутні зв’язки в геологічному минулому або існують в сучасних умовах.