Короткий словник спеціальних термінів та імен

 

абдикация -  (лат. abdicatio, от ab-dico, «отрекаться»), греческий обычай, впоследствии перенятый римлянами. Она состояла в заявлении отца о том, что он отлучает сына от семьи, лишает его своего покровительства и не желает более считать своим сыном. А. не влекла за собой никаких юридических последствий. Они возникали лишь в том случае, если отец присоединял к этому решению заявление о лишении наследства.

Август — крім імені прийомного сина Цезаря – Октавіана, титул усіх наступних римських імператорів.

авторамент- (лат. autoramentum). 1) Контракт, по которому конкретное лицо обязывалось выполнить определенную работу, напр., солдат — военную службу, свободный гладиатор — турнир или бои с дикими животными. По истечении установленного срока контракта обе стороны назывались эксавторатами (exauctorati). — 2) плата, которую гладиатор требовал за участие в турнире.

агора — ринкова площа, центр громадського життя давньогрецького міста, де збиралися для проведення зборів, суду та ін.

агора - (agora), у древних греков народное собрание, а также площадь, где оно происходило (по сторонам площади находились храмы, государственные учреждения, портики с торговыми лавками).

Агора – у древних греков название народного собрания (особенно часто встречающееся в «Илиаде» и «Одиссее»), а также места, где оно происходило. Обычно это была торговая площадь, по сторонам которой находились храмы, часто важнейшие государственные учреждения и портики с мастерскими и лавками. Являлась средоточием общественной жизни древнегреческих полисов. Торговые сделки на площади совершались гражданами беспошлинно, тогда как иностранцы, равно как и метеки, должны были платить агораномам рыночную пошлину. Самым оживленным для торга было время с 9 до 12 часов дня. Агора также служила сборным пунктом при совершении торжественных шествий.

агораном — посадова особа у грецьких містах, яка слідкувала за діяльністю ринків, а також реєструвала приватні договори. Обиралися на один рік, існували колегії агораномів. (вопросы торговли, торговые пошлины, порядок на рынках, качество товаров, правильность мер и весов).

агораномы - (гр. agoranomoi, рыночные надсмотрщики). Должностные лица (полицейские чиновники), существовавшие во многих греч. городах. В Афинах было 10 агораномов, под надзором которых находился рынок. Они должны были смотреть за порядком, наказывали за обман, для чего осматривали товары, меры и весы. А. не позволяли торговать лицам, не имевшим на то права (иностранцы и метеки могли торговать, только уплатив «иностранную пошлину»), и собирали торговые пошлины. Они имели также право суда по делам их ведомства, и при незначительных нарушениях закона, вероятно, сами своей властью налагали наказания, тогда как более важные преступления подлежали рассмотрению суда присяжных.

адея - (греч. adeia) — государственное поручительство, которое давало определенному лицу возможность безопасно и безнаказанно совершать известные действия (venia, fides publica). Демосфен сравнивает А.  с особыми почетными отличиями, напр., с правом носить венок. В А. Нуждались, напр., рабы и чужестранцы, когда хотели сделать донос (menodis) о каком-либо преступлении, угрожающем государственной безопасности. А. необходимо было предварительно получить и для внесения предложения о снятии с государственного должника его долга и атимии. Кроме того, сам государственный должник, не получивший такой А., не мог участвовать в государственных делах. Обычно А. Давало народное собрание, в некоторых, особых случаях — совет.

адоптация - (лат. adoptatio, усыновление) — обряд усыновления. Широко была распространена в греческом и римском праве. Различают: а) адоптацию в узком смысла слова, когда лицо, которое хотят усыновить, само еще находится под отеческой властью и б) аррогацию (arrogatio), если усыновляемый достиг уже гражданской самостоятельности, то есть стал человеком sui juris. Действие собственно адоптации совершалось претором с помощью троекратной манципации (mancipatio) в сочетании с манумиссией (manumissio). Аррогация (arrogatio) совершалась в куриатных комициях на основании куриатного закона (lex curiata). Ей предшествовало наведение жрецами справок о том, не пострадают ли от усыновления обряды семейного богопочитания и есть ли достаточное основание (justa causa) для аррогации. Без этого усыновление не разрешалось. При обоих процедурах усыновляемый окончательно переходил в семью усыновителя. Женщины не имели права усыновлять ни посредством адоптации, ни посредством аррогации. Они не могли и сами подвергаться аррогации, но аррогация могла распространяться и на несовершеннолетних женщин.

ала — з часу правління Гая Юлія Цезаря загін кінноти допоміжних військ, чисельністю від 500 до 1000 вершників.

амфіктіонія — релігійний союз, що об'єднував греків навколо одного з культів богів.

аксиномантия - (от гр. axine — секира и manteia — пророчество), предсказание при помощи секиры. Применялось для выявления истинного виновника среди подозреваемых в каком-либо преступлении. Секиру втыкали в столб, после чего произносились имена заподозренных: при чьем имени секира поворачивалась, тот и считался виновным.

 

Амфиктиония – религиозно-политический союз племен и городов древней Греции, имевший целью совместное отправление культа в общем, святилище, охрану и распоряжение его казной и разрешение мирным путем возникавших между его членами конфликтов. Члены А. вырабатывали правила ведения войны, обязательные для данной А. (Воины членов А. получили название «священных воинов» ).

Аполлон (Феб) — син Зевса і богині Лето, один з найважливіших богів грецької міфології і найпоширеніший у Північному Причорномор'ї. Спершу Аполлон був богом скотарства і землеробства, згодом — опікуном мистецтва і Муз, богом сонця і світла (звідси його друге ім'я — Феб, що означає «блискучий»). Давні греки зображували його прекрасним юнаком із луком або з кіфарою в руках.

Арей (Арес) — син Зевса і Гери, грізний бог війни, символ войовничості, шанувався скіфами (рим. — Марс).

Арес - (Арей), в греческой мифологии бог коварной, вероломной войны, сын Зевса и Геры. Ему соответствует римский Марс. Арес (так называемый Арес Боргезе) - римская мраморная копия с греческого оригинала, приписываемого Алкамену ок. 430 до н. э. храниться в Лувре.

архаический период – охватывает период античной истории с VIII по VI вв. до н.э.

архонт — представник вищої виконавчої влади в грецькій державі (полісі), які обиралися на один рік. Існували колегії архонтів.

архонт  - (archon), высшее должностное лицо в древнегреческих полисах. В Афинах ок. сер. 7 в. до н. э. коллегия архонтов состояла из 9 лиц. В 5 в. до н. э. утратили значение.

Архонт – высшее должностное лицо в древне-греческих полисах (городах-государствах). Коллегия А. в 5 веке до н. э. утратила свое политическое значение, сохранившись как почетный, выполнявший различные государственные обязанности орган, до конца 5 в. н. э.

астіном — посадова особа в античній державі, яка здійснювала контроль за якістю продукції.

Афіна — улюблена дочка Зевса, що народилася з його голови, одна із найголовніших богинь грецької міфології, богиня мудрості, справедливості, науки, мирної праці й переможної війни. Греки зображували її у вигляді величної жінки у військовому вбранні із щитом, списом і в шоломі. Вона була захисницею народних зборів і права, турбувалася про дітей та хворих, дарувала людям благополуччя (рим. — Мінерва).

AQUAE HAUSTUS (лат. «зачерпнутая вода) — сервитут, дававший право брать воду из колодца, принадлежащего соседу.

баскания - (гр. baskania, «ворожба»), у др. греков разновидность колдовства при помощи взгляда или языка. Считалось, что она особенно направлена во вред детям или счастливым людям, а также против скота и урожая. Для уничтожения действия этой ворожбы троекратно сплевывали или произносили особые заклинания. Это верование было распространено и у римлян, которые для противодействия колдовству использовали противозаклинания и носили кольца-талисманы.

бенефіціарій — в римській армії солдат, який служив при штабі військового трибуна. У перших ст. н.е. військовослужбовець військової канцелярії або жандармерії, який іноді міг командувати невеликим римським сторожовим постом.

Борисфен — сучасна річка Дніпро. Від цієї назви в античний час пішла назва сучасного о.Березань — Борисфен.

Боспор — назва фракійського походження, яка буквально означає «коров'ячий брід». Існували: 1 .Фракійський Боспор — протока між Європою та Азією (сучасний Босфор); 2. Кіммерійський Боспор — нині Керченська протока між півостровом Крим і Таманським півостровом.

Боспор Киммерийскмй - древнегреческое название Керченского пролива.

Боспор Фракийский - (Босфор), древнегреческое название пролива, соединяющего Черное море (Понт Эвксинский) с Мраморным морем (Пропонтидой).

Боспорское государство – античное рабовладельческое государство в северном причерноморье. Образовалось ок. 480 до н. э. В результате объединения греческих городов на Керченском и Таманском полуостровах. Столицей государства был Пантикапей (совр. Керчь). Крупные города - Фанагория, Гермонасса (совр. Тамань) – на Таманском полуострове, Феодосия, Тиритака, Нимфей и др. – на Керченском, Георгиппия (совр. Анапа), позднее Танаис в устье Дона. В состав Б. Г. с конца V в. и в первой половине IV в. до н. э. Входили также земли, населенные скифскими (Керченский п-ов) и синдо-меотийскими племенами (нижнее Прикубанье и Восточное Приазовье). Правил в Б. Г. сначала греческий род Археанактидов (480 – 438гг.), который сменила греко-туземская династия Спартокидов (438-109гг. до н. э. ). IV – Ш вв. до н. э. – время экономического и культурного расцвета Б. Г. В этот период Б. Г. было важнейшим экспортером хлеба в города Греции и М. Азии. Вывозились скот, рыба, кожи, а также рабы. В обмен из Средиземноморья в Б. Г. ввозились вина, оливковое масло, ткани, металлические изделия, керамика. Значительная часть этого импорта переправлялась боспорскими купцами степным племенам Причерноморья - скифам, сарматам. В самом Б. Г. высокого развития достигли хлебопашество, скотоводство, добывающие промыслы (особенно рыболовство), ремесла. Экономика Б. Г. базировалась на эксплуатации рабов и зависимого или полузависимого сельского населения. В 107 г. до н. э. На Боспоре вспыхнуло восстание зависимых скифов и рабов под руководством Савмака. Восставшие убили царя Перисада V, но были разбиты войсками Митридата V Евпатора, царя Понта, которому Перисад V еще до этого передал власть над Боспором. Попав под власть Понтийского царя, Б. Г. было втянуто в длительную борьбу Митридата VI с Римом и после гибели Митридата в этой борьбе в 63 г. до н. э. попало в зависимость от Рима. Зависимость эта была по большей части номинальной – боспорские цари, происходившие из местной сарматской знати и генеалогически связанные с Митридатом VI, считали римских императоров своими покровителями, носили римские династические имена Тибериев - Юлиев. Но они вели самостоятельную политику, чеканили монету. В I – II в н. э. Б. Г. вновь достигло расцвета. Его владения в это время распространялись на Херсоней и большую часть Крыма. Но общий кризис рабовладельческой системы привел к новому ослаблению Боспора. В III в. н. э. Б. Г. становится объектом нападений варварских племен, среди которых наиболее сильными были готы, гелуры, бораны. Варвары даже захватывают временно власть на Боспоре. Последний удар Боспору нанесло нашествие гуннов, разрушивших в конце 4 в. Боспорские города и уничтоживших Б. Г.  

варвар — так давні греки та римляни називали всіх негреків, і в це поняття тоді не вкладалося принизливого змісту.

варвары – (греч. barbaroi), звукоподражательное слово, которым древние греки, а затем и римляне называли всех чужеземцев, говоривших на непонятном им языке и чуждых их культуре. В переносном значении В. - невежественные, грубые, жестокие люди, разрушители культурных ценностей.

векциляція — римський військовий загін, який формувався з військовослужбовців кількох підрозділів і мав певні оперативні завдання.

галати — під цим ім'ям в ольвійському декреті на честь Протогена названо кельтів.

гимнасиарх – должностное лицо, ведавшее воспитанием молодежи и их подготовкой в школах.

гимнасий - (греч. gymnasion), государственное учебно-воспитательное заведение в древнегреческих городах и на эллинистическом Востоке, получившее наибольшее распространение в 5-4 вв. до н. э. В гимнасий поступали после палестры юноши 16 лет из знатных рабовладельческих семей и до 18 лет занимались в нем гимнастикой, получали литературное, философское и политическое образование.

геліея (гр. Heliaia, «сонячне місце») – спочатку назва зборів взагалі. Пізніше – місце в Афінах, де здійснювалося судочинство, за іменем якого і колегія суддів стала називатися геліеєю, а її члени - геліастами, навіть у тому випадку, якщо вони засідали не в геліеї, а в іншому місці. Судову владу в Афінах здійснювали 6000 присяжных суддів, що щорічно обиралися з числа всіх громадян старше 30 років (дикастів). Вони щорічно приносили урочисту присягу на пагорбі Ардетт поблизу Афін на лівому березі р. Іліс. Мабуть, на кожну філу припадало рівне число суддів, тобто по 600. Жеребкуванням завідували архонти. Ці 6000 суддів, що рідко збиралися разом для загального засідання, були розділені на 10 відділень по 500 суддів, а інші 1000 чол., без сумніву, служили для поповнення числа суддів у разі потреби. Втім, кількість суддів не для всіх справ була однаковою: бувало 200, 300 і, внаслідок з'єднання кількох відділень, 1000 або 1500 суддів. До цих круглих чисел заради одержання необхідного для голосування непарного числа додавався ще один суддя. Після приведення до присяги кожному присяжному видавалася дощечка з його ім'ям, номером відділення, до якого він належав у поточному році, і з зображенням голови Горгони - міським гербом. Перед кожним засіданням жеребом визначалося місце його проведення. Приміщення для суду, велика частина яких знаходилася недалеко від площі, позначалися цифрами і різноманітними кольорами. При вході до суду кожен суддя одержував жезл того кольору, яким було пофарбовано вхід до судового приміщення, з номером і марку (симбол), за яким він одержував від колакретів винагороду за свою роботу, запроваджену для суддів Періклом (1 обол, а з часів Клеона - три оболи).

гети — загальна назва народів, які населяли територію сучасної Румунії та Болгарії. Їх часто називають ще гето-фракійцями або гето-дакійцями. III—IV ст. до н.е. на їх культуру великий вплив мали кельти та скіфи. Підкорені Римом у 106 році н.е.

готи — германські племена, які з II ст. н.е. почали переселення з Північної Європи до кордонів Римської імперії і у Північне Причорномор'я.

Готы – (готоны) племена восточных германцев, близкие по языку северным германцам. Вначале н. э. жили на южном побережье Балтийского моря и во нижней висле. Передвигаясь в конце 2 в. на юго-восток, достигли в 1 половине 3 в. Северного Причерноморья. Влияние более высокой культуры скифо-сарматских племен и городов Северного и Западного Причерноморья (захваченных Г. ок. 260 г.) ускорило развитие готских племен. Г. в союзе с другими племенами совершали опустошительные вторжения в пределы Римской империи, вынужденной уступить им Дакию. В 4 в. готы приняли христианство. Г. делились на остготов (жили в низовьях Днепра) и вестготов (жили в низовьях Днестра).

графіті— продряпаний гострим предметом напис на стіні або на керамічному посуді.

гуни — народ, який утворився у II—IV ст. н.е. в Приураллі із тюркських племен хунну, місцевих угрів і сарматів. Гуни очолили могутній племінний союз, куди з часом входили також германські, праслов'янські і сарматські племена.

гунны – кочевой народ, сложившийся в 2 – 4 вв. в Приуралье из тюрко-язычных хунну. К 70 гг. 4 в. относится начало массового перемещения Г. на запад, давшее толчок т. н. Великому переселению народов. Наиболшего территориального расширения и мощи гуннский союз племен (в который кроме Г. входили покоренные ими остготы, герулы, гепиды, а также некоторые древнегерманские племена) достиг при Аттиле (правил в 434-453 гг.).

деки — фракійське плем'я, споріднене гетам.

Деметра — богиня плодючості та землеробства, дочка Кроноса і Реї, зображувалася у вінку з колосків та з корзиною плодів (рим. — Цецера).

денарій — римська срібна монета.

Денарий - (лат. denarius), серебряная монета в Древнем Риме, равная 10 ассам (затем 16 ассам). Чеканилась с 269 до н. э.

 

демиурги  - (гр. demiourgoi, «ремесленники»). 1) Один из классов, на которые Тесей разделил жителей Аттики. 2) Сановники в некоторых государствах, как например, в Ахейском союзе, в котором 10 демиургов принадлежали к числу высших должностных лиц. 3) Коллегия демиургов в городах - государствах Северного Причерноморья занималась вопросами государственной безопасности.???????

демиург – в древней Греции имел главным образом социальное назначение: Д. называли ремесленников и торговые круги населения, противопоставляемые земледельческой знати – евпатридам и земледельцам - геоморам, а также лиц свободных профессий - врачей, поэтов, певцов.

дікастерій (гр. dikasterion) – означає і приміщення суду, і саму колегію суддів.

елевтерія — певний юридичний статус грецьких міст-держав у складі Римської імперії.

емпорія - невеликі торгові пункти, на території Північного Причорномор’я, які згодом розросталися у великі населені пункти (поліси).

елітаризація державного устрою — процес переходу влади в громадянській общині до порівняно невеликого кола найбагатших та впливових осіб і відсторонення від реальної влади основної маси населення.

епіграфіка (від грецьк. epigrajh – напис) – допоміжна історична, правнича та філологічна дисципліна, що вивчає стародавні та середньовічні написи, зокрема юридичного змісту, на камені, металевих, дерев’яних та керамічних виробах. Оформилася як наука у середині ХІХ ст.

епойки — переселенці другої хвилі в грецькі міста-колонії, які не мали таких юридичних прав, як першопоселенці.

ефеби – молоді чоловіки віком від 18 років, які вносились до громадських списків і, наприклад, в Афінах служили протягом двох років у військових формуваннях. Інколи могли залучатися до служби по наведенню громадського порядку. Знаходилися на державному утриманні. Після першого року служби присягали на вірність афінській державі та ставали повноправними громадянами.

ілоти — юридичне безправні люди, прикріплені до певних наділів землі. Вони повинні були віддавати частину прибутку у вигляді орендної плати. Іноді їх залучали до військової служби як легкоозброєних воїнів. Звільнювати чи передавати ілотів могла лише держава. За своїм правовим статусом були близькими до кріпаків.

Илоты – покоренное дорийцами земледельческое население древней Спарты. И. считались собственностью государства и были прикреплены к земельным участкам – клерам, которыми владели отдельные спартиаты – члены спартанской общины. От рабов И. отличались тем, что владели средствами производства, необходимыми для обработки земли, имели свое хозяйство. Владельцы участков не могли ни продавать, ни убивать И. Устанавливаемый государством натуральный оброк - апофора, который И. выплачивали своим господам составлял примерно половину урожая, остальная часть принадлежала И.

інсігнії — знаки влади, що символізували визнання Римом того чи іншого царя на престолі.

Іонія — давня назва західної частини Малої Азії.

ісополітія – рівність громадянських та політичних прав.

Істр — сучасна річка Дунай.

Истр - древнегреческое название р. Дунай.

 

канаба — поселення громадянського населення в місцях дислокації римських легіонів, де, як правило, проживали торговці, ремісники та інші категорії населення, які обслуговували римські війська.

карпи — войовниче дакійське плем'я, яке мешкало в середній течії Дунаю, а з III ст. н.е. просуваються на нижній Дунай. Можливо від них походить назва гір Карпати.

катойкії — військово-господарські поселення на хорі елліністичних держав.

Кібела — богиня фрігійського походження. Мати богів, покровителька виробничих сил природи, захисниця міст.

Кибела - фригийская богиня, почитавшаяся в М. Азии, Греции, во всей Римской империи (с 204 до н. э. культ Кибелы как государственный установлен в Риме). В честь Кибелы жрецами устраивались мистерии с обрядами, в т. ч. самоистязания, омовение кровью жертв, самооскопление.

классический период – охватывает период античной истории с V по IV вв. до н.э.

клаузула (від лат. clausula – укладання) – особливе положення у міжнародному договорі (угоді). Означає різноманітні особливі положення та угоди: про надання режиму найбільшого сприяння у торгівлі, про загальну участь у договорі, про докорінну зміну обставин, про обов’язкову юрисдикцію міжнародного судового органу тощо.

клепсидра (гр. klepsydra (?) – «та, що краде воду»), водяний годинник. Являла собою порожнисту кулю із шийкою, заткнутою пробкою (для наповнення її водою) і з кількома невеличкими отворами, що утворювали цідилки, крізь які потроху просочувалася вода. Годинник цей, як вимірювач часу, часто використовувався при судових засіданнях. Тому в судових промовах античних авторів інколи використовувався вираз “передати воду” (…) у значенні “надати слово”.

когорта — підрозділ легіону, а також піхотний підрозділ допоміжних військ римської армії, який інколи до свого складу включав кінноту.

когорта  - (лат. cohors, родительный падеж cohortis), в Др. Риме (со 2 в. до н. э.) подразделение (360-600 человек) легиона (состоял из 10 когорт).

колакрети (гр. kolakretai, от kole, «стегнова кістка», и ageiro, «збирати», звідсіля більш давня форма kolagretes) – спочатку збирачі шматків жертовної тварини, що призначалися в жертву богам, розпорядники народних частувань, згодом фінансові чиновники в Афінах, що опікувалися державною скарбницею. З часів Клісфена їхнє місце посіли аподекти, а за колакретами зберігся тільки збір судових грошей (пританії) і витрата їх на громадські обіди в Пританеї і згодом на суддівську платню. Гроші вони, мабуть, одержували через скарбника.

ксен (дослівно — гість) — так називали в античних центрах людей, які приїхали з інших регіонів античного світу на нетривалий час.

лапідарні написи (від лат. lapidarius – каменотес, різьбар по каменю) – короткі, стислі, виразні за стилем написи, часто юридичного змісту, на кам'яних стовпах або плитах стародавнього часу або епохи середньовіччя.

легат — командуючий легіоном із сенатського кола; правитель імператорської провінції, на території якої дислокувалися римські війська.

легіон — головна тактична одиниця римської армії. Після військової реформи Августа легіон нараховував 6 тис. піхотинців і 726 кавалеристів. В епоху імперії кожний легіон складався із 10 когорт, в кожній з яких було 5 центурій (сотень).

мани — в римській міфології божества підземного світу.

меоти — корінне населення східного узбережжя Азовського моря, яке в давнину звалося Меотідою.

Меотида - древнегреческое название Азовского моря (VII в. до н. э. -IV в. н. э.) по местным племенам — меотам.

 

метеки — особисто вільні люди, які переселилися в який-небудь поліс. Вони не мали всієї повноти громадянських прав і повинні були платити спеціальні податки.

Милет - древний город в Ионии (М. Азия), торговый, ремесленный и культурный центр античности. Играл ведущую роль в греческой колонизации (основал ок. 80 колоний).

 

Мітра — іранське божество, втілення ідеї вірності і закону. В Римській імперії він ототожнював символ віри, мужності і особливо йому поклонялися солдати.

Мойри — давньогрецькі богині людської долі, дочки Зевса і Феміди: Клото — пряде нитку життя людини; Лахесіс — витягує жереб людини; Атропа — відриває нитку життя людини, (рим. Парки).

нарративні джерела (від лат. narratio – розповідь) – історичні джерела у вигляді розповідей про певні факти чи події. Цей термін, зокрема, застосовується по відношенню до праць стародавніх авторів.

некрополь — дослівно: місто мертвих, кладовище.

Неаполь Скифский – столица Скифского царства, руины его находяться рядом с современным г. Симферополем.

нелати — на Боспорі залежні землероби, які за своїм юридичним статусом близькі кріпакам.

Ніка (Ніке) — крилата богиня перемоги у війні, спортивних чи музичних змаганнях. Найвідоміше зображення — Ніка з о.Самофракія. (рим. — Вікторія).

номофилаки - (гр. nomophylakes), институт государственных чиновников, обязанности которых были различны в разных государствах Греции. — 1) В Спарте и других дорических государствах, например, Византии и Локрах, Н. наблюдали за исполнением законов. — 2) В Афинах номофилакия была должностью, на которую во время Эфиальта были назначены 7 человек. Когда он отнял у Ареопага верховную власть в государственном управлении, то Н. были предоставлены наблюдение и контроль над этим советом, народным собранием и чиновниками для предупреждения противозаконных действий. Они же следили за хранением государственных документов. Позднее, во времена Деметрия Фалерского, коллегия Н. состояла из 11 человек. — 3) В городах – государствах Северного Причерноморья – учреждались коллегии из 5-7 человек. Следили за оформлением законов, поведением людей и должностных лиц и требовали от них исполнения законов. Коллегии номофилаков принадлежала законодательная инициатива.

нресбівт — уповноважений боспорського царя.

одрисси — могутнє фракійське плем'я, яке близько 450 р. до н.е. заснувало свою державу до Дуная і Стрімона. У 341 р. до н.е. підпадає під Македонську владу.

ойкос — господарство.

Ольвия - (Борисфен), античный город (6 в. до н. э. — 4 в. н. э.) на берегу Днепровско-Бугского лимана; остатки у с. Парутино, к югу от г. Николаев.

Пантикапей - античный город (6 в. до н. э. — 4 в. н. э.) в Крыму (совр. Керчь), столица Боспорского государства.

палестра  - (греч. palaistra, от palaio — борюсь), частная гимнастическая школа в Др. Греции для обучения мальчиков 12-16 лет.

 

перегрій — вільна людина, яка не мала прав римського громадянства. Перегрінські громадянські общини в римських провінціях знаходилися під управлінням намісника провінції. Римські ж громадяни в таких містах мали особливий правовий статус.

перегрин — «чужак», свободный человек, не обладавший правами римского гражданства. Перегринские гражданские общины в провинциях Римской империи находились под управлением наместника провинции. Римские граждане в таких городах имели особый правовой статус. Со времен конституции императора Антонина (212 год) в римском государстве перегринов больше не было.

 

пінакіон - пинак (пинака) (греч. таблица, картина), в Др. Греции плитка из обожженной глины или дерева с росписью. Обычно подношение в дар храму. Были распространены преимущественно в 7-6 вв. до н. э. ИЛИ Пинакотека - (греч. pinakotheke, от pinax — доска, картина и theke - хранилище), хранилище произведений живописи (в Др. Греции афинская пинакотека на Акрополе), картинная галерея (напр., Старая пинакотека в Мюнхене).

плани — одне із племен сарматського походження. У кінці І— II ст. н.е. алани просунулися на захід і почали погрожувати Римській імперії.

Плиний Старший - (Plinius Maior) (23 или 24-79), римский писатель, ученый. Единственный сохранившийся труд «Естественная история» в 37 кн. — энциклопедия естественнонаучных знаний античности, содержит также сведения по истории искусства, истории и быту Рима.

поліс — грецьке місто-держава, що було одночасно і громадянською общиною повноправних громадян, основою економічного життя якої був земельний фонд, розподілений між її членами. Територія полісу включала як саме місто, так і хору — навколишню сільськогосподарську округу.

Полис – город-государство, особая форма социально-экономической и политической организации общества, типичная для древней Греции и древней Италии. Территория П. состояла из городской территории, а также из окружавших ее земледельческих поселений (хоры). Экономическим базисом П. являлась античная форма земельной собственности, которая выступает всегда в противоречивой, двойственной форме – как собственность государственная (общинная) и как собственность частная. Право частной собственности на землю имел лишь полноправный гражданин П. (общины), являвшийся таковым благодаря своему происхождению. Наряду с полноправными гражданами территорию П. населяли свободные, но не полноправные жители - метеки, периэки, вольноотпущенники, занимавшиеся обычно ремеслом и торговлей, а также лишенные свяких прав рабв. П. обеспечивал коллективу полноправных граждан право собственности на землю и рабов, обязанностью его была забота об экономическом поддержании граждан П. В П. вводились т. н. литургии, раздача зрелищных денег, плата за несение военной (во флоте) и государственной службы. Все граждане П. от 17-18 до 60 лет составляли народное ополчение. Богатые и средние слои общества служили всадниками и тяжеловооруженными пешими воинами (гоплиты), а более бедные – легковооруженными воинами. Специфика полисных отношений способствовала формированию полисной идеологии, полисного патриотизма. Политическое устройство П. при всем их разнообразии представляло некоторое единство. Государственный аппарат П. состоял из народного собрания (апелла, экклесия) полноправных граждан-мужчин, совета (герусия, ареопаг, буле, сенат) и различных выборных должностных лиц(магистратов). Народное собрание – наиболее демократичный орган управления – было атрибутом всякого П. Оно осуществляло право гражданина управлять государством. В зависимости от того, какой вес в политической жизни удалось приобрести торгово-ремесленным слоям и земледельцам-общинникам в борьбе с родовой знатью, П. были либо олигархическими (напр. Спарта), либо демократическими (напр. Афины). В экономическом отношении различие между П. определялось большей или меньшей ролью хоры, т. е. соотношением между земледелием и ремеслом и торговлей. Типичным земледельческим П. была Спарта. Коринф, имевший незначительную хору, был типичным торгово-ремесленным П. С установление рабовладельческого строя П. становится формой рабовладельческого государства. Однако рост частной собственности, эксплуатация рабского труда приводит к разорению основной массы земледельцев-общинников, разложению античной формы собственности, а следовательно, кризису П. Кризис П. приходится в Греции (пережившей период наивысшего расцвета П. в 5 в. до н. э. ) на нач. 4 в. до н. э., в риме (где полисные отношения достигли наивысшего развития в 5 – 3 вв. до н. э. ) на 3 – 1 вв. до н. э.

Понт Эвксинский - (гр. Pontоs Euxеinоs, «гостеприимное море»), античное название Черного моря, лежавшего между Малой Азией, Колхидой и Сарматией. Окруженное разбойниками и враждебными народами, оно называлось «Морем негостеприимным» (Pontos Axeinos) до тех пор, пока с 660 г. до н. э. многочисленные (особенно милетские) колонии не сделали его «гостеприимным». Представления древних о величине и виде этого моря никогда не были окончательно достоверны. До Птолемея это море сравнивали по виду со скифским луком, на котором Малая Азия была тетивой, а Таврический полуостров вершиной дуги. Из-за мысов Криуметон в Европе и Карамбис в Азии, отстоявших друг от друга на 150 стадий, его представляли разделенным на два бассейна. Птолемей впервые приписал западной части П. большую протяженность от юга к северу, нежели от востока к западу. Считалось, что первоначально П. был со всех сторон закрытым морем, которое впоследствии сделало себе выход через Геллеспонт; поэтому признавали только одно течение на запад, откуда и встречающееся у Геродота название «мать морей».

Понт Эвксинский (Евксинский) — иногда просто Понт, античное название Черного моря (дословно с греческого — «Гостеприимное море»).

 

преторій — будинок, в якому розміщувалося керівництво легіону або векселляції.

префектура — область, яка знаходилася під управлінням спеціальної посадової особи — префекта.

притан (гр. prytanis, – голова) – загальне позначення начальника, старшини, і особливо голови колегії; у деяких державах назва вищої урядової влади; його можна порівняти з афінськими архонтами (які до Солона, мабуть, також називалися пританами) після скасування царського правління. В містах-державах Північного Причорномор'я – пританами називалися члени колегії, яка головувала у міській раді та мала судові повноваження.

продик - должностное лицо в городах – государствах Северного Причерноморья. Объединялись в коллегию. Выполняли адвокатские и прокурорские функциии.

проксенія — правовий акт, яким іноземцю дарувалися певні права в грецькому місті. Проксен офіційно представляв інтереси іншої держави і громадян у себе на батьківщині.

проксения — правовой акт, которым иноземцу даровались определенные почетные права в греческом городе — полисе, включая право беспошлинной торговли, беспрепятственного въезда и выезда. Проксен (греч. «друг гостя») официально представлял интересы другого государства и его граждан у себя на родине.

проксения – в древней Греции форма межполисной связи, устанавливавшейся через проксенов (граждан, оказавших по личной инициативе или по поручению своего полиса гостеприимство и помощь послам или гражданам другого полиса и пользовавшихся за это в чужом городе рядов привилегий). П. в период эллинизма называлась также предоставлении вообще привилегий чужестранцу, оказавшему особые услуги полису.

просопографія — спеціальна наука, яка займається вивченням імен на підставі сукупності джерел (літературних, нумізматичних, епіграфічних тощо).

Протевон – (букв. первенствующий) – выборное должностное лицо в Херсонесе.

псеф – жетон для голосування у суді.

роксолани — сарматське плем'я, яке кочувало між Доном — Дніпром та гирлом Дунаю. У перших ст. н.е., поступово витіснивши язигів (теж сарматське плем'я), просунулися на захід до кордонів Римської імперії, аж до території сучасної Румунії.

сармати — грецька назва іраномовного об'єднання кочових скотарських племен, яких згадує вже Геродот.

сарматы - объединение кочевых скотоводческих племен (аланы, роксоланы, языги и др.). В 6-4 вв. до н. э. жили на территории от р. Тобол до р. Волги. В 3 в. до н. э. вытеснили из Сев. Причерноморья скифов. Вели войны с государствами Закавказья и Римом. В 4 в. н. э. разгромлены гуннами.

седентаризація — процес осідання кочовиків на землю.

синди — корінне населення Таманського півострова.

Синдика - 1) территория и государство на Таманском п-ове и северо-восточном побережье Черного м. (5-4 вв. до н. э.). Города: Синдская гавань (столица), Корокондама, Гермонасса, Фанагория и др. С 4 в. до н. э. в составе Боспорского государства. 2) Синдская гавань, древнее поселение синдов (территория современной Анапы). С 4 в. до н. э. название Горгиппия.

 

ситони — в Ольвії колегія, яка займалася закупівлею та розподілом хліба за зниженими цінами між громадянами.

ситонометрія — заходи щодо розподілу хліба за зниженими цінами.

сімахія — союзний договір між грецькими полісами для захисту, або для нападу.

скіфи — грецька узагальнююча назва іраномовних племен, які з VII ст. до н.е заселяли більшу частину сучасної центральної і південної України. Описані Геродотом. У перші ст. до н.е. — н.е. узагальнююча етнічна назва населення передгірських і степових районів Криму і Нижнього Дніпра, а також майже всього Північного Причорномор'я.

скифы - древние племена в Сев. Причерноморье (7 в. до н. э. — 3 в. н. э.). Делились на царских, кочевников, земледельцев, пахарей. Хозяйство: земледелие, скотоводство, обработка металлов, торговля с античными городами Сев. Причерноморья. В 4 в. до н. э. создали Скифское государство. После разгрома готами Скифского государства растворились среди других племен. От скифов осталис