Договір про Європейську спільноту з вугілля та сталі – Treaty establishing the European Coal and Steel Community

Так само, як і по завершенні першої світової війни, після 1945 року для Франції велике значення мав контроль за видобутком вугілля та виробництвом сталі в Німеччині. В цей час, сповнений недовіри до Німеччини, міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман запропонував 9 травня 1950 р. свій план. У, так званому, плані Шумана він закликав підпорядкувати вугільне та сталеливарне виробництво Німеччини та Франції спільній Верховній інстанції. Йшлося про організацію, яка мала бути відкритою для вступу також й іншим країнам Європи. План передбачав створення спільноти, де управління вугільною та сталеливарною промисловістю відбувалося б суверенними державами – членами цієї спільноти. Підписання Договору про Заснування Європейської спільноти вугілля та сталі (ЄСВС) 18 квітня 1951 року в Парижі ця ідея, врешті-решт, була втілена в життя. Таким чином шість країн-засновниць – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція – започаткували створення спільного ринку вугілля та сталі – з одного боку, й процесу європейського єднання – з іншого.

Основною метою Спільноти було забезпечення вільного руху вугілля та сталі в рамках шести країн – учасниць. Другою – політичною – метою цього об’єднання було гарантування після Другої світової війни миру в Європі між тими, хто переміг і програв, шляхом співпраці в рамках спільної інституції. Франція дістала контроль за західнонімецьким економічним потенціалом, а Німеччина одержала шанс повернутися до європейської сім’ї як рівноправний партнер.

ЄСВС являє собою першу наддержавну організацію і може розглядатися як модель створеного пізніше ЄС. Її органи – Верховна інстанція, Рада, Збори та Спільний суд стали фундаментом для розбудови інституційної структури ЄС, яку ми знаємо сьогодні.

Договір про Конституцію Європейського Союзу, Європейська Конституція – Treaty establishing a constitution for Europe, European constitution

29 жовтня 2004 року була підписана Угода про Конституцію ЄС. Втім, вона не набула чинності, оскільки не всі країни її ратифікували. Ця, так звана, Європейська Конституція була замінена Лісабонською угодою реформування.

Угода про Конституцію мала надати ЄС єдину структуру, перетворити його на суб’єкт права й таким чином замінити всі чинні договори. При цьому вона повинна була продовжити реформування інституцій ЄС, розпочаті згідно з Ніццьким договором.

Угода поділяється на чотири частини:

- Основні принципи: Європейська хартія з основних прав стає частиною Конституції. Крім цього, вперше визначаються демократичні основи ЄС.

- Органи й установи: в цій частині наведено зміни та нововведення інституційної структури.

- Процеси ухвалення рішень: завдяки подальшому інституційному реформуванню Конституційної угоди, має бути ще більше спрощено і полегшено процедуру ухвалення рішень, зокрема, за рахунок більшої гнучкості.

- Політика Євросоюзу: структура з трьох стовпів ЄС має бути ліквідована, тобто стовпи СЗБП та СПКС, які досі були предметом міжурядового співробітництва, мають перейти до спільнот. Водночас ці дві сфери діяльності мають бути посилені.

У зв’язку з проблемами, що виникли в окремих країнах під час ратифікації Угоди про Конституцію, глави держав і урядів ЄС ухвалили рішення про проведення «рефлексивного етапу», під час якого мають відбутися широкі громадські дебати стосовно майбутнього Європи.

Домовленість про спрощення візового режиму – Agreement on the facilitation of the issuance of visas

1 січня 2008 року набув чинності спрощений візовий режим. Відтоді була спрощена процедура отримання віз на в’їзд до всіх країн ЄС (крім Великобританії, Ірландії та Данії) для українських громадян, що особливо стосується формальностей. З огляду на розвиток майбутніх відносин спрощення візового режиму є важливим кроком для наближення як громадянських суспільств, так й економік партнерів.