Розділ 4. Ендинізм і його регіональні особливості

Ендеміки (грецьк. endemos – місцевий) – види, роди, родини чи інші таксони рослин або тварин, що мешкають у ме­жах обмеженого простору, ізольованого гео­графічно, екологічно від інших середовищ існування історією видів. Розвитку ендемізму сприяють географічна ізоляція, кліматичні та едафічні умови, біотичні фактори (паразитизм, конкуренція та ін.).

 Ендемізм (відсотковий вміст Е.) – важливий показник оригінальності флори. Найчастіше Е. відзначаються на островах океанічного походження, в горах, ізольованих озерах. Так, флора Кавказу містить 20% Е., Нової Зеландії – 72%, Галапагоських островів – 97%, Гавайських островів – 82%. Розміри ареалів Е. можуть бути відносно великими і дуже обмеженими, іноді площею до кількох гектарів. Види, наявні тільки на одному острові, в одній долині або на одному гірському хребті, називаються вузькоендемічними. Напр., вельвічія дивовижна (Welwitschia mirabilis) росте тільки в пустелі Наміб, гігантська секвойя (Sequoia gigantea) – тільки на схилах гір Сьєра-Невади у штаті Каліфорнія, ельдарська сосна (Pinus eldarica) займає площу до 50 га на північних та північно-східних схилах гір Ейляр-буги в Грузії. Іноді Е. називають види, характерні для будь-якого континенту або його частини, напр., Е. Австралії є евкаліпт (Eucaliptus).

Залежно від походження ареалів ендемічних видів виділяють палеоендеміки та неоендеміки. Палеоендеміки, реліктові Е. (див. Релікти) — це представники зазвичай стародавніх таксонів, що збереглися до сьогодні завдяки ізольованості їх місцезростання від більш прогресивних груп. Напр., гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba) та метасеквойя китайська (Metasequoia glyptostroboides) стали Е. внаслідок прогресивного скорочення свого ареалу.

Неоендеміки – прогресивні молоді види або форми, що виникли порівняно недавно внаслідок ізольованого розвитку таксонів в умовах тривалої ізоляції (кримський бук (Fagus taurica)). Так, на віддалених від материків островах (о. Святої Єлени) 85% видів рослин – Е. Неоендеміки притаманні флорі Арктики, виникнення яких пов’язано зі зледенінням.

Ендемізм - (від грец. endemos - місцевий), характерна для деяких компонентів флори і фауни здатність поширюватися тільки на визначеній території або акваторії (наприклад, на острові, озері, в географічній області, рослинної формації) при відсутності в інших аналогічних регіонах. Розрізняють: біогеохімічні ендеми (види, приурочені до певних провінціях биогеохимическим), палеоендеми (види - релікти минулих геологічних епох) і неоендеми (види, недавно стали ендемічними). Для порівняння ступеня ендемізму різних флор або фаун користуються індексом ендемізму

(якщо E _f>E_n), чи (якщо E _f<E_n),

де E_f - фактичний відсоток ендемізму; Е_п - нормальний показник, характерний для даного размератерріторіі, який визначається за спеціальною номограмі.