Ботаніко-географічне районування

В Україні в напрямку з півночі на південь виділяють такі ботаніко-географічні зони: Полісся (лісова), Лісостепова, Степова, передгірні та гірські райони Карпат і Криму. Перші три зони, які піддаються особливій дії кліматичних факторів і характеризуються обширністю та рівнинністю території, розміщуються вгоризонтальному (широтному) напрямі. Вони і створюють широтну зональність України. Останні дві зони створюють вертикальну зональність (поясність), яка зумовлена вже не стільки кліматичними, скільки орографічними умовами, насамперед висотою над рівнем моря (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Зоогеографічне районування України

ЛІСОВА ЗОНА.    Зона мішаних лісів (Українське Полісся)Основним типом рослинності є ліси, які займають площу понад 8 млн га: на соснові ліси припадає 57%, дубові – 21%, березові – 10%, вільхові – 6%. У межах формації сосни звичайної відзначаються такі групи асоціацій: соснові ліси лишайникові, зеленомохові, довгомохові. Болотні березові ліси із берези пухнастої займають найнижчі оглеєні екотони. Сосново-дубові ліси займають 45% площі регіону, зростають на дерново-підзолистих супіщаних грунтах, підстилаються мореновими відкладами.

За даними держлісфонду, ліси займають близько 360 тис. га. З них бори – близько 22%, субори – 37%, судіброви – 35% та діброви – 6% лісовкритої площі. Панівне місце належить сосні (57% лісовкритої площі). Серед інших лісоутворюючих порід найбільші площі займає дуб черешчатий (близько 14%), вільха чорна (близько 14%) і береза бородавчаста (11%). Набагато менші площі – під грабом, ялиною, осикою. Загальні запаси деревини – понад 22 млн. м куб. З них 56% припадає на сосну, близько 15% – на дуб черешчатий і 15% – на вільху чорну; 8% деревини дає береза. Ліси багаті також на ягідники та гриби. Площа під ягідниками тільки в лісах держлісфонду становить понад 20 тис. га. Основу ягідників становлять чорничники. На них припадає близько 80% усієї ягодоносної площі. На значних просторах поширена також журавлина (9%).

Загальні біологічні запаси ягід – близько 8,5 тис. т, виробничі – близько 4 тис. т. Основу урожаю становлять ягоди чорниці (80%) і журавлини (9%). Певне місце належить також ягодам брусниці, лохини, малини, ожини, суниць. Загальна грибоносна площа – понад 37 тис. га. З них близько третини припадає на білий гриб, друга третина – на маслюк. На значних площах поширені також підосичники, підберезники, лисички, опеньки. Біологічний запас грибів – близько 2,5 тис. т, виробничий – 1,8 тис. т. Близько 40% урожаю дає маслюк, близько 30% – білий гриб, п'ята частина урожаю припадає на опеньки. Кожний з інших видів грибів дає приблизно десяту частину врожаю. Поширені на значних площах луки дають багато зеленого, сухого і консервованого корму для колгоспного і радгоспного тваринництва. Серед заплавних лук найбільш поживний корм дають справжні злакові луки.

Величезні простори займають торфовища. Загальна площа торфового фонду – понад 40 тис. га. Вони розташовані по заплавах річок, реліктових долинах, межиріччях. Найбільш поширені низинні торфовища, які пов'язані, насамперед, із заплавою р. Прип'яті та її приток. Це переважно осокові і осоково-мохові торфовища. Менші площі лежать під низинними лісовими торфовищами, ще менші – під чагарниковими низинними. На низинні торфовища припадає близько 90% усієї площі боліт і лише 10% на верхові та перехідні торфовища. Найбільші торфовища: Гала, Турське, Хвилка (Ратнівський район), Цирське, Куликівщина (Камінь-Каширський район), Коритнинське (Володимир-Волинський район). Загальний об'єм торфових покладів – понад 800 млн. м куб.

 ЗОНА ШИРОКОЛИСТЯНИХ ЛІСІВ. Вона в Україні представлена невеликим фрагментом дубових, грабових, рідше букових і складних з участю липи і клена лісів, які сконцентровані в основному на Передкарпатті та Подільській височині, простягаючись вузьким енклавом до Вінниці.

Карпатська гірська країна. Цей регіон в Україні представлений Українськими Карпатами, де досить чітко спостерігається вертикальна поясність.

КРИМСЬКА ГІРСЬКА КРАЇНА. Цей регіон також відноситься до лісової зони, представлений Гірським Кримом. У структурі рослинності також чакож чітко виражена вертикальна поясність.

За геоморфологічними особливостями виділяються три гряди гір із своєрідною рослинністю. В передгір’ї третьої гряди (150-200 м н.р.м.) природна рослинність збереглася лише на ділянках, непридатних для сільськогосподарського використання, Друга гряда як і третя, зайнята виноградниками, посівами, рідше степовою, лучною та лісовою рослинністю. У рослинному покриві північного макросхилу виділяють лісостеповий, дубовий та буковий пояси, або нижній, середній та верхній лісостепові пояси.

 Рослинність південного макросхилу більш ксерофільна. Я.П. Дідух тут виділяє три пояси: нижній лісостеповий, середній лісовий та верхній лісовий.

ЛІСОСТЕПОВА ЗОНА. Лісова рослинність у структурі Лісостепу становить 24,9%. В її складі переважають діброви, менше суборів, борів та інших типів лісу. Сучасні діброви в Україні займають понад 50%. Лісостепу властиві лучні степи – різнотравно-ковилові, типчаково-ковилові, типчаково-тонконогові. Лучна рослинність в плакорних умовах трапляється на пониженнях терас річок.

СТЕПОВА ЗОНА. Лісова рослинність поширена мало. Лучна рослинність Степової зони зосереджена в заплавах річок. Справжні степи збереглися мало. Галофільна рослинність займає значне місце особливо на Сиваші, її фітоценози мозаїчні, утворені майже монодомінантами. Гідрофільна рослинність тут має інтразональний характер. Болота в Степу поширені мало. Псамофітна рослинність характерна для південної частини зони. Степова зона в значній мірі забур’янена сегетальною та рудеральною рослинністю. Спостерігається широка інвазія адвентивних бур’янів.

РОСЛИННІСТЬ КАРПАТ. Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські луки. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами. Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) – верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського.

    Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу. Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська.

Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини – вихідці з Північної і Південної Америки. Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.