Володимир Мономах (1053-1125)

Значною пам’яткою освіти XI ст. є “Повість минулих літ”, написана літописцем Нестором –першим українським істориком – та його послідовниками. Це – літературний енциклопедичний твір, в якому висвітлюється історія Київської Русі, подаються етнографічний матеріал, педагогічні погляди Володимира Мономаха з його “Повчання” та ін. У “Повісті минулих літ” засуджується міжусобна боротьба князів, проповідується ідея єдності руських земель, їх захисту від ворогів. Ця ж тема характерна і для “Слова о полку Ігоревім” Обидва твори відіграли помітну роль у посиленні патріотичного виховання молоді, формуванні у неї національної свідомості та готовності до оборони рідної землі.

Пробудженню державної свідомості та посиленню патріотичного виховання сприяло “Слово про закон і благодать” Іларіона. Його було виголошено перед київською знаттю на чолі з Ярославом Мудрим у 1050 р. Твір складається з трьох частин. У першій пропагується ідея рівності народів у духовному житті. Україна-Русь має бути рівною серед інших країн і позбавитися залежності від Візантії. Друга частина присвячується характеристиці руського християнства. Іларіон підкреслює, що християнство не було нав’язане Русі, а прийняте її народом добровільно. Він відкидає усталену тоді думку про те, що Візантія просвітила “варварській” руський народ. У третій частині подається похвала Володимиру Святославовичу і Ярославу Володимировичу за їхні діла, спрямовані на утвердження християнства державною релігією. Вперше виголошується думка щодо незалежності давньоруської церкви, а разом з тим і держави.

Отже, у творі в художній формі втілено патріотичну ідею незалежності Русі в усіх сферах суспільного та культурного життя, впроваджується ідея патріотизму, любові до Батьківщини.

В “Ізборнику” 1076 р. – основній навчальній книзі – містяться повчання про те, “како подобають человеку быти”, тобто якими правилами слід керуватися людям у житті. Академік П.П. Толочко, досліджуючи суспільно-політичні відносини на Русі IX-XIII ст.ст., зазначає, що в “Ізборнику” 1076 р. вперше в давньоруській суспільній думці визнається наявність соціальних суперечностей у реальному житті. Зазначається, що невелика кількість багатих розкошує, тоді як “большая часть мира сего в нищете те єсть”. Щоб усунути цю невідповідність, “Ізборник” 1076 р. закликає багатих і бідних у дусі християнської моралі до загальної любові та взаємного всепрощення.

Ідея християнської смиренності, прихильності великокняжій владі проповідується Нестором у “Чтении о жизни й погублений… Бориса й Глеба”.

До пам’яток давньоукраїнської (давньоруської) літератури і педагогічної думки належить “Повчання Володимира Мономаха” (1096 р.). У “Повчанні” Мономах піклується про єдність рідної землі, закликає безкорисливо служити Вітчизні. У творі подаються поради і вимоги щодо виховання дітей:

- постійно працювати і не лінуватися;

- мати благородну поведінку;

- мати чисту душу і худе тіло;

- поважати старших і коритися їм;

- вчитися любові, гуманізму, у тому числі й до інших народів, добру;

- уміти вести бесіду, під час якої більше думати, ніж говорити;

- постійно вчитися, міцно запам’ятовувати і повторювати раніш вивчене, одноразово вчитися новому;

- виявляти самостійність у навчанні тощо.

У “Повчанні” Мономах обґрунтовує важливість позитивного прикладу у вихованні молоді. На досвіді власного батька Всеволода Ярославовича та особистому прикладі він закликає молодь до наполегливості та старанності у навчанні, до вірності своїй Бать-

ківщині.

Педагогічні погляди та ідеї, розроблені Нестором, Кирилом Турівським, Климентом Смолятичем, Данилом Заточником, у творах “Слово про закон і благодать” Іларіона, “Повість минулих літ”, “Повчання Володимира Мономаха”, “Слово о полку Ігоревім”, “Ізборник” (1076 р.) та інших стали вершиною європейської гуманістичної педагогіки XI – першої половини XIII ст.ст. Значення цих творів ще недооцінено, і вони потребують до себе більшої уваги.

Отже, Київська Русь XI-XII ст.ст. була висококультурною державою. На жаль, розвиток феодальних відносин у XII ст. породив відцентрові тенденції, що призвело до роздроблення Русі на окремі князівства. Досягнення культури зосереджуються переважно в адміністративно-політичних центрах князівств. Виникають нові тенденції в галузі освіти і виховання, зокрема тенденція здобувати освіту за кордоном. Вихідці з Русі навчалися у Константинополі та інших містах Європи. Розвиток освіти на Русі був надовго перерваний навалою орд Батия, що не дало змоги піднятися руським школам підвищеного типу до рівня Болонського, Паризького та інших університетів Європи. 250 років Київська Русь жила під іноземним гнітом, зазнавала ворожих набігів. Усе це не могло не позначитися на долі освіти: письменних людей стало менше, культурні зв’язки із Заходом послабилися.