Характеристика дефектів деталей, які підлягають відновленню, та їх різновиди

Дефект - це кожна окрема невідповідність продукції вимогам, вста­новленим нормативною документацією.

За наслідками дефекти поділяють на критичні, значні і малозначні.

Критичний - дефект, за якого використання продукції за призначен­ням практично неможливе або неможливе відповідно до вимог техніки безпеки.

Значний - дефект, який суттєво впливає на використання продукції за призначенням і (або) на її довговічність, але не є критичним.

Малозначний - дефект, який не має істотного впливу на використан­ня продукції за призначенням і на її довговічність.

За місцем розташування всі дефекти поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні дефекти, такі як деформація, поломки, зміна гео­метричної форми і розмірів, легко виявити візуально або нескладними ви­мірюваннями. Внутрішні дефекти, такі як тріщини від втомленості, дис­локація, тріщини від термічної втомленості тощо, виявляють різними способами структуро скоп її деталей.

До структуроскопії належать: магнітодефектоскопія, рентгеноско­пія, ультразвукова дефектоскопія і т.ін.

Таким чином, у процесі дефектоскопії деталей виконується комплекс робіт, які дають змогу виявити і охарактеризувати, дефекти деталей.

За можливістю виправлення дефекти класифікують на ті, що підлягають та непідлягають відновленню .

Підлягають відновленню - дефекти, усунення яких технічно можливе і економічно доцільне. До них відносять деформації, вм"ятини, обломи, зношення по­верхонь, задирки й інші дефекти, що не ведуть до повної втрати робото-здатності деталі.

Непідлягають відновленню - дефекти, усунення яких технічно неможливе або еко­номічно недоцільне. До них належать тріщини - від втомленості, тер­мічної обробки, Повзучості, контактні, корозія - -місцева, .кристалічна, щілинна, газова, високотемпературна і т.ін.

За причинами виникнення дефекти поділяються на три класи: кон­структивні, виробничі, експлуатаційні.

Конструктивні дефекти - це порушення вимог технологічного завдан­ня чи встановлених правил розробки /модернізації/ продукції.

Причини таких дефектів можуть бути різні: помилковий вибір мате­ріалу виробу, неправильне визначення розмірів деталей, режиму терміч­ної обробки тощо. Ці дефекти є наслідком недосконалості конструкції та помилок конструювання.

Виробничі дефекти - порушення вимог нормативної документації на виготовлення (ремонт) або поставку продукції. Такі дефекти виникають у результаті порушення технологічного процесу при виготовленні чи від­новленні деталей.

Виробничі дефекти поділяються на шість груп.

Перша група - дефекти плавлення і лиття, до них належать: відхи­лення хімічного складу від заданого, в результаті чого змінюються меха­нічні властивості сплаву, газові, пори, земляні і шлакові включення, усадочні раковини, спаї, гарячі і холодні тріщини та ін.

Друга група - дефекти, що виникають при'обробці тиском. До них належать: поверхневі і внутрішні тріщини, розриви, риски, волосовини, закати, плени, розшарування, флокени, торцеві тріщини, затиски і т.ін.

Третя група - дефекти термічної, хіміко-термічної і електрохіміч­ної обробки. В цю групу входять термічні тріщини, зневуглецьовування, навуглецьовування, водневі тріщини, перегрів, перепал, невідповідність шару гальванічного покриття, тріщини відшарування та ін.

Четверта група - дефекти механічної обробки. До цієї групи нале­жать: обробні тріщини, припали, шліфувальні тріщини, порушення геомет­ричних розмірів.

П"ята група - дефекти, що виникають при виправленні, монтажі і демонтажі, а саме: тріщини рихтувальні, монтажні, погнутість, обломи різі, порушення посадок.

Шоста група - дефекти з"єднання металів. У цю групу входять рако­вини, пори, шлакові включення, перегрів, зміна розмірів зерна, гарячі і холодні тріщини,, непровар, неповне заповнення шва, напуск, зміщення кромок шва, непропаювання, непроклеювання, відшарування та ін.

До експлуатаційних дефектів відносять дефекти, які виникають в результаті зношення, втомленості, корозії тощо, а також неправильної експлуатації.

У процесі експлуатації найбільший процент відказів виникає через зношення (спрацювання). Зношення - це процес поступової зміни розмірів і форми тіла при терті, що проявляється у відокремленні від поверхні тертя матеріалу і в його залишковій деформації. Зношення /спрацювання/ деталей залежить від ряду факторів,, особливо від умов тертя.

Залежно від наявності між тертьовими тілами мастила розрізняють тертя сухе, граничне і рідинне.