Інституційні рамки відносин Україна – ЄС

- Щорічні зустрічі на найвищому рівні між Президентом України та Трійкою ЄС;

- Щорічні зустрічі Коопераційної ради Україна – ЄС на рівні міністрів Європейської Комісії;

- Робота в підкомітетах за такими напрямками:

• торгівля та інвестиції;

• економічні та соціальні питання, фінанси та статистика;

• політика підприємств, конкуренція, співробітництво;

• енергія, транспорт, інформаційне суспільство, ядерна безпека та довкілля;

• транскордонне співробітництво;

• свобода, безпека та юстиція;

• наука та технології, дослідження та розвиток, освіта, культура та здоров’я.

– Парламентське співробітництво Європейського Парламенту з Верховною Радою України та співпраця з Європейською Радою.

 

А) Європейська політика сусідства

(European Neighbourhood Policy)

Європейська політика сусідства була розроблена у зв’язку з розширенням ЄС на Схід у 2004 році. Її мета полягає в тому, щоб унеможливити виникнення нових роздільних ліній між ЄС і його сусідами й замість цього посилити стабільність, добробут і безпеку. Мають бути налагоджені привілейовані відносини з країнами-сусідами у Східній Європі, Середземномор’ї та на Південному Кавказі.

ЄПС охоплює широкий спектр співробітництва в таких галузях, як економіка, політика та культура з особливостями, притаманними відповідним країнам і регіонам. Утім, багато напрямків стосуються всіх держав. Це, перш за все, збереження спільних цінностей. Таких, як демократія, принципи правової держави, відповідальне управління країною, повага до прав людини, засади ринкової економіки та сталий розпиток.

Основним інструментом реалізації ЄПС є двосторонні Плани дій, які враховують специфічні потреби й інтереси відповідних країн, а також інтереси Євросоюзу. Крім того, ЄС надає своїм сусідам фінансову й технічну допомогу, передусім, за рахунок впровадження Інструменту Європейської політики сусідства, що 2007 року заступив інструменти фінансування ТАСІС та МЕДА, які використовувалися з 2000–го до 2006 року.

Основними принципами Європейської політики сусідства є регіоналізація та кондиціонування. Згідно з ними, при поглибленні відносин з Євросоюзом мають враховуватися відмінності й активність окремих країн-партнерів. У рамках привілейованого партнерства ЄС мають бути забезпечені більш тісні стосунки з Євросоюзом. При цьому ЄПС не є інструментом вступу до ЄС. Це, переважно, альтернатива європейській інтеграції для країн, які наразі не мають перспективи євроінтеграції, в тому числі й для України.

Б) Угода про партнерство та співробітництво

(Agreement on Partnership and Co-operation)

Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між ЄС і Україною й сьогодні є правовою основою відносин Україна – ЄС. Вона була підписана в 1994 році й набула чинності чотирма роками пізніше, в 1998 р. Спершу УПС розроблялася на термін у 10 років, але залишатиметься чинною, поки її не заступить наступна угода.

Укладанням УПС було реалізовано бажання як ЄС, так і України щодо налагодження більш тісних відносин. Було визначено чотири мети, що стосуються, передусім, економічної та політичної співпраці. Зокрема, шляхом політичного діалогу був передбачений розвиток тісних політичних відносин і сприяння взаємній торгівлі, інвестиціям та гармонійним економічним відносинам. Крім цього, мала бути створена основа для співробітництва в таких галузях, як економіка, соціальна політика, фінанси, наука й технологія та культура. Останньою метою була підтримка України в консолідації демократичної системи, з одного боку, й перехід до ринкової економіки – з іншого. Також в УПС було обґрунтовано інституційні рамки відносин Україна – ЄС. Згідно з ними мають відбуватися регулярні зустрічі та консультації обох партнерів. При цьому основне значення мають щорічні зустрічі між Президентом України та Трійкою ЄС. Крім цих зустрічей на найвищому рівні, було створено інші органи для контролю за імплементацією та поглибленням відносин. Це Коопераційна рада, а також співпраця Європарламенту з Верховною Радою України.

В) Нова посилена угода

(New Enhanced Agreement)

Зараз Україна та ЄС ведуть переговори про нову посилену угоду, що має заступити УПС. Це має бути угода про асоціацію, а її основним елементом стане посилена зона вільної торгівлі. Метою угоди є наближення України до Євросоюзу й поглиблення відносин між ними.

Для цього, передусім, передбачено адаптувати українське законодавство до стандартів ЄС. До того ж, для сприяння економічній інтеграції та посилення політичного співробітництва, мають бути поновлені інституційні рамки відносин Україна – ЄС. Таким чином має бути створена основа для запланованого співробітництва в галузі зовнішньої та безпекової політики. Поступова інтеграція в європейський внутрішній ринок має бути забезпечена за рахунок широкої угоди про зону вільної торгівлі. Крім продовження діалогу про візовий режим, між Україною та ЄС передбачається широка співпраця в галузях юстиції, громадянських свобод і безпеки.

 

Г) План дій Україна – ЄС

(Action Plan EU–Ukraine)

План дій Україна – ЄС 2005 року покликаний підтримати виконання УПС між Україною та ЄС. Він містить конкретні заходи, що визначають напрямок реалізації стратегічних цілей на практиці. Крім того, план дій має ще одну мету: він має бути розширеною основою для розбудови відносин між обома партнерами. Це має призвести до ширшої економічної інтеграції та подальшого поглиблення політичної співпраці.

Реалізація Плану дій має прискорити адаптацію українського законодавства до стандартів ЄС і сприяти як політичному співробітництву, так і політичним реформам в Україні. Також він створює рамки для розробки й імплементації стратегій і заходів щодо сприяння економічному зростанню та соціальній солідарності, підвищення стандартів життя, захисту довкілля, тобто щодо реалізації мети на довготривалу перспективу – сталого розвитку. В подальшій редакції Плану дій зазначено ще одну мету – співробітництво в таких галузях, як юстиція, громадянські свободи та безпека. До управління та контролю за виконанням Плану дій долучаються існуючі інституційні органи.

 

Д) Стратегічний документ 2007–2013 pp.

(Country Strategy Paper 2007–2013)

Стратегічний документ 2007–2013 pp. є основою для планування Євросоюзом співпраці з Україною. Він передбачає стратегію ЄС для ефективного використання фінансової та технічної підтримки з боку Інструменту Європейської політики сусідства. В центрі уваги перебувають підтримка демократичних й економічних реформ, а також подальше наближення України до ЄС.

Основною метою співпраці між Україною та ЄС є налагодження більш тісних відносин між ними. Вони мають вийти на інший рівень, посилити економічну інтеграцію в Європу й розширити політичне співробітництво. Підтримка охоплює такі галузі, як розвиток демократичних відносин; правова реформа та створення управління; розвиток інфраструктури та тісне співробітництво з європейськими й міжнародними фінансовими інституціями. Пріоритети фінансової та технічної підтримки ЄС були визначені на основі стратегічних цілей Плану дій Україна – ЄС.

Для реалізації цих заходів у рамках Інструменту Європейської політики сусідства є різні інструменти, які можуть бути використані в різних програмах.