Алгоритм створення (розробки) технології навчання

Діяльність викладача з проектування технології навчання, що забезпечує рішення поставленого дидактичного завдання, полягає у виборі змісту, відповідних йому форм, методів і засобів навчання. Технологічний підхід у навчальному процесі припускає також певну технологічність і самих форм, методів і засобів навчання, їх структури, конструювання і практичного застосування.

Процес розробки конкретної педагогічної технології в педагогіці отримав назву педагогічного проектування. Воно здійснюється з урахуванням таких дидактичних принципів, як науковість, систематичність, системність, міцність навчання, єдність навчання, виховання і розвитку тих, хто навчається, облік їх індивідуальних здібностей при колективному характері навчального процесу. Разом з тим проектування технології навчання ґрунтується на таких принципах сучасної освіти, як цілісність, фундаментальність, культуровідповідність, гуманітаризація і гуманізація, зв’язок навчання і наукових досліджень, безперервність освіти, зв’язок навчання з практикою.

Розробка технології навчання здійснюється, як правило, в такій послідовності:

1.       Проектування дидактичного завдання.

1.1.Аналіз діяльності випускника як майбутнього фахівця: відбір пріоритетних знань, умінь і навичок, а також інших якостей, які необхідні випускникові в майбутній професійній діяльності (державне замовлення, державний освітній стандарт, професіограма, діяльнісна модель фахівця).

1.2.Вибір і формулювання цілей:

а) формулювання пріоритетних цілей навчання;

б) розробка кваліфікаційних характеристик (вимог).

1.3.    Організація змісту навчання:

а) вивчення й аналіз засобів педагогічної комунікації (підручники, допоміжний матеріал та інші джерела);

б) відбір важливого навчального матеріалу;

в) структуризація навчального матеріалу;

г) відбір прикладів і доказів з урахуванням спеціальності;

д) відбір завдань і завдань, направлених на формування умінь і навичок.

2. Проектування дидактичного процесу.

2.1.    Вибір форм організації навчального процесу:

а) вивчення й аналіз можливостей застосування різних форм навчання;

б) вибір і обґрунтування застосування для навчання різних видів навчальних занять (лекції, семінари, лабораторні, практичні і групові заняття, групові вправи, летючки, штабні тренування, командно-штабні навчання (ігри), самостійна позанавчальна робота, екскурсії тощо).

2.2.    Вибір методів навчання:

а) вивчення й аналіз методів навчання;

б) вибір і обґрунтування методів навчання, направлених на первинне оволодіння знаннями, вдосконалення знань, формування умінь і навичок.

2.3.    Вибір засобів навчання:

а) вивчення й аналіз можливостей засобів навчання;

б) вибір і обґрунтування застосування засобів навчання (навчальнаа література, наочна допомога, інформаційні матеріали для аудіовізуальних засобів навчання й інше навчальне устаткування).

3. Вибір форм контролю.

3.1. Поточний контроль успішності.

3.2. Проміжна атестація тих, хто навчається:

а) екзамени;

б) заліки;

в) захист курсових робіт (проектів, завдань);

г) захист звітів за військове стажування (практику).

3.3. Підсумкова державна атестація випускників:

а) захист випускної кваліфікаційної роботи;

б) іспит з профілюючої дисципліни;

в) підсумковий міждисциплінарний (комплексний) екзамен.

Діяльність фахівця будь-якого напряму ґрунтується на конкретній системі знань, навичок і вмінь. Вона здійснюється в рамках певної структури, складається із взаємодіючих елементів. Серед них для командира підрозділу як керівника занять, викладача ВВНЗ одним із головних елементів є конструктивний (проектувальний). Він пов’язаний з умінням визначати зміст діяльності (своєї і тих, хто навчається) на весь період вивчення дисципліни (перспективне планування) і в конкретному занятті (композиція навчальної інформації). У цьому сенс діяльності викладача при створенні на кафедрі технології навчання тої або іншої дисципліни.

Для успішної діяльності в цьому напрямі викладач повинен володіти певними якостями. Це, перш за все, професійні знання і педагогічні здібності.

Професійні знання – фундаментальна основа. Це знання предмета, що викладається, педагогіки і психології, форм і методів навчання, технологічної організації освітнього процесу, матеріально-технічного забезпечення. В основі діяльності викладача повинні бути виразними захопленість своїм предметом і потреба у спілкуванні з тими, хто навчається.

Важлива особливість професійного педагогічного знання – його комплексність, вона вимагає здібності синтезувати науки, що вивчаються, привертати до спільної дослідницької діяльності тих, хто навчається. Стрижнем синтезу є вирішення педагогічних завдань, аналіз педагогічних ситуацій, що викликають необхідність осмислити психологічну сутність явищ, вибір способів взаємодії на підставі пізнаних законів формування особистості. На підставі професійного знання педагога формується педагогічна свідомість, принципи і правила, що є в основі дій і вчинків, виробляється технологія навчання.

Педагогічні здібності – це індивідуальні передумови успішної діяльності, стимулятори професійного зростання. Вони вказують на особливості здійснення психологічних процесів, уміння знайти такі технологічні підходи до процесу навчання, які б сприяли успішній педагогічній діяльності.