Принцип єдності і відмінності процесів і явищ та його застосування в економічному дослідженні.

Методологія соціально-економічного пізнання включає в себе цілу низку методологічних принципів, тобто базових положень теорії, які відображають системну дію об'єктивних законів розвитку суспільного способу виробництва і які скеровують діяльність дослідника в певному напрямі. Одним з них є принцип єдності економічної теорії і практики. Хоча економічна теорія (політична економія) і економічна практика є відносно самостійними сторонами життєдіяльності суспільства, вони нерозривно зв'язані одне з одним і взаємообумовлюють одне одного. Відносна самостійність кожної з означених сторін процесу людської діяльності зв'язана з розвитком суспільного поділу праці і передусім з поділом праці на розумову та фізичну, матеріальну і духовну.

Принцип єдності передбачає дослідження економічних явищ і процесів як складних систем з функціонально-структурною будовою елементів взаємозв'язку і взаємообумовленості їх складових. Тобто під системним економічним аналізом розуміють сукупність наукових методів і практичних прийомів розв'язання складних економічних проблем. Він базується на використанні категорій системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які спільно діють для досягнення єдиної мети. Системність, як поняття кібернетичного порядку, потребує дослідження об'єкта як єдиного цілого, єдиної системи, що включає інші складові елементи, які знаходяться у визначеній взаємодії; об'єкта, що є частиною іншої, більш високого рівня системи, у якій він взаємодіє з іншими підсистемами.

55. Принцип поєднання аналізу і синтезу та його застосування в економічному дослідженні.

Аналіз — це процедура уявленого поділу процеса або явища на певні складники. Аналіз передбачає розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, окремі сторони. Наприклад, система виробничих відносин розчленовується на відносини в окремих сферах суспільного відтворення, а у системі продуктивних сил виділяються їх окремі елементи, які підлягають самостійному розгляду. Так відбувається обгрунтування окремих економічних категорій.

Синтез — це уявне поєднання розподіленних об'єктів пізнання з метою якихось узагальнень. Синтез означає поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з урахуванням взаємозв'язків між ними. Синтез дозволяв комплексно дослідити сутність явищ і процесі.

Аналіз сприяє розкриттю істотного в кожному елементі, а синтез завершує розкриття суті об'єкта в цілому.

 Будучи основними, первинними, вони зумовлюють матеріалістичне розуміння історії.

56. Принцип поєднання індукції та дедукції та його застосування в економічному дослідженні.

Метод індукції (наведення) означає виведення загального на основі дослідження окремих, одиничних фактів. Індуктивний метод дає можливість: прогнозувати, передбачати можливі зміни в економічних процесах за тих чи інших умов; виявляти межі, в яких зберігається природна якість процесів і явищ; здійснювати пошук кількісних та інших залежностей.
Індуктивний метод дослідження найбільш повно реалізується системою статистичних методів. Статистика як економічна наука вивчає закономірності кількісних відносин у безперервному їх зв'язку з якісним змістом.
Основним завданням статистичної науки є: пізнання кількісних відносин причинного зв'язку явищ; опис та вимірювання закономірностей соціально-економічного розвитку.
Метод дедукції означає виведення окремого, одиничного із найбільш загального. Завдяки цьому методу є можливість: з тих чи інших теоретичних положень вивести різні наслідки;
відшукати вихідні теоретичні положення, з яких можуть бути логічно виведені наявні наслідки. Слід мати на увазі, що наукове пізнання можливе лише за умови використання методів індукції та дедукції в єдності.

57. Принцип сходження від абстрактного до конкретного та його використання в економічному дослідженні.

Він полягає у відмові в процесі пізнання від зовнішніх, поверхневих, неістотних сторін явища і виокремленні найбільш глибокої суті предмета. Іншими словами, він полягає в ігноруванні неістотних ознак і концентрації уваги на істотних ознаках, вичленуванні їх із багатьох ознак, притаманних економічним процесам та явищам. Результатом методу сходження від абстрактного до конкретного в економічних дослідженнях виступають поняття і категорії економічної науки.
Метод сходження від абстрактного до конкретного включає в себе два взаємозв'язаних і внутрішньо єдиних ступені руху пізнання, що відповідають рухові від явища до суті і від суті до явища. На першому ступені здійснюється дослідження, аналіз та узагальнення конкретного, емпіричного матеріалу. На другому - на основі найбільш загальних понять, що розкривають глибинну суть економічних процесів, дається пояснення всієї сукупності ознак конкретного економічного явища. Таким чином, відбувається сходження від абстрактного до конкретного.

Метод абстракції органічно пов'язаний з поняттям конкретного, оскільки абстракція є щаблем до з'ясування суті конкретного. Абстракція в однією із сторін, граней, ланок, частинок конкретного і тому становить його протилежність. Конкретним є цілісний об'єкт в єдності його різноманітних сторін, властивостей, рис. Кожна з цих сторін після її вичленення за допомогою методу аналізу, з'ясування суті через принцип суперечності може бути розкрита у певному визначенні. Наприклад, суспільний спосіб виробництва у діалектичній взаємодії двох його сторін є об'єктом дослідження. Окремо з'ясовується суть продуктивних сил і виробничих відносин, або відносин власності. Продуктивні сили складаються з декількох елементів, кожний з яких спочатку розглядається відокремлено. Після цього вивчається їх взаємодія. Тому конкретне в синтезом багатьох визначень, а отже, єдністю різноманітного. Разом з тим в уяві, чуттєвому сприйнятті вихідним пунктом є конкретні Перш ніж аналізувати продуктивні сили і виробничі відносини, ми знаємо, що вони є складовими частинами суспільного способу виробництва, що відносини власності на засоби виробництва є складовою частиною всієї системи відносин власності і т. д. Але у процесі мислення, пізнання вихідним є абстрактне, а конкретне виступає тут як процес синтезу, як результат, а не як вихідний продукт. Реальний об'єкт у процесі пізнання окремих його сторін повинен весь час бути в уяві дослідника як передумова. У цілому процес пізнання з урахуванням діалектичної єдності абстрактного і конкретного є рух думки від конкретного (в уяві, спостереженні) до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже дослідженого, як до результату синтезу здобутих раніше знань про окремі його сторони.

58. Загальнонауковий – рівень методології наукового дослідження  

Рівень загальнонаукової методології:

* Принцип історизму забезпечують вивчення явища з погляду того, як воно колись виникло, які головні етапи у своєму розвитку проходило, чим стало в цей час і чим буде в майбутньому.

* Принцип системності полягає в тому, що дослідження того чи іншого об'єкта (предмета) здійснюється в єдності його зовнішніх та внутрішніх зв'язків, оскільки в реальному світі всі економічні процеси, явища, речі перебувають у всезагальному зв'язку і взаємодіють як об'єкти відносно відособлені і які мають кількісну та якісну сторони і змінюються в часі та просторі. А тому й розглядати об'єкт (предмет) дослідження необхідно і як особливу систему, і як елемент більш складної, більш загальної системи. Наприклад, виробничі відносини становлять собою особливу систему із своїми закономірностями розвитку і в той же час вони виступають елементом (підсистемою) способу виробництва.

* Формалізація — це процес подання інформації про об'єкт, процес, явище в формалізованому вигляді. Формалізація — це метод відображення певної області у вигляді формальної системи, коли форма виділяється у якості особливого предмета дослідження незалежно від змісту. Такий метод полегшує вивчення предмета.

* Моделювання — це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

* Контент-аналіз (метод дослідження текстів, іншої подібної інформації; а також це системна процедура, метою якої є об'эктивний аналіз змісту будь-ягоко тексту).

59. Принцип історизму та його застосування в економічному дослідженні.

Використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті.

Принцип історизму забезпечують вивчення явища з погляду того, як воно колись виникло, які головні етапи у своєму розвитку проходило, чим стало в цей час і чим буде в майбутньому.
60. Принцип системності та його застосування в економічному дослідженні.

Суть його полягає в тому, що дослідження того чи іншого об'єкта (предмета) здійснюється в єдності його зовнішніх та внутрішніх зв'язків, оскільки в реальному світі всі економічні процеси, явища, речі перебувають у всезагальному зв'язку і взаємодіють як об'єкти відносно відособлені і які мають кількісну та якісну сторони і змінюються в часі та просторі. А тому й розглядати об'єкт (предмет) дослідження необхідно і як особливу систему, і як елемент більш складної, більш загальної системи. Наприклад, виробничі відносини становлять собою особливу систему із своїми закономірностями розвитку і в той же час вони виступають елементом (підсистемою) способу виробництва.

Прикл., GDP=C+I+NX;

GNDI=C+I+NX+NFI+NTR