Об’єкт, предмет та суб’єкт соціології

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Сокурянська Л.Г.

ВСТУП ДО СОЦІОЛОГІЇ

Навчальний посібник

Харків

2005
ЗМІСТ

Розділ І. СОЦІОЛОГІЯ – НА УКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

1. Об’єкт, предмет та суб’єкт соціології

2. Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ та процесів

3. Соціологія та інші науки про суспільство та людину

4. Структура соціологічної системи знання

5.Соціологія і суспільство. Функції соціології

6. Роль соціології у розвитку сучасного українського суспільства

Розділ ІІ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ:

СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ КОНТЕКСТ

1. Проблеми періодизації розвитку світової соціологічної думки. Протосоціологія: головні персоналії

2. Історичні, соціокультурні та теоретичні передумови виникнення соціології як самостійної науки

3. Етапи розвитку соціології (за М. Елброу): основні напрямки та їх представники

4. Соціологія в Росії та в Україні: історія, сучасний стан, перспективи розвитку

 

Розділ ІІІ. ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

1. Поняттєвий апарат соціології

2. Обумовленість категоріального апарату соціологічної науки методологічною позицією дослідника.

 

Розділ І V . ЕТИКА СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Етичні вимоги до діяльноcті фахівця-соціолога

2. Професійний кодекс соціолога

Розділ І.   СОЦІОЛОГІЯ – НА УКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

Об’єкт, предмет та суб’єкт соціології

Специфіка соціологічного аналізу соціальних явищ та процесів

Соціологія та інші науки про суспільство та людину

Структура соціологічної системи знання

Соціологія і суспільство. Функції соціології

Роль соціології у розвитку сучасного українського суспільства

Об’єкт, предмет та суб’єкт соціології

Свою назву соціологія отримала завдяки відомому французькому вченому Огюсту Конту (1798-1857). Він утворив її (назву) поєднанням латинського слова societas (суспільство) та грецького logos (вчення). Отже, соціологія – це наука про суспільство. Саме тому найчастіше її відносять до суспільних наук. Крім останніх, зазвичай виокремлюють ще й такі, як природничі та гуманітарні науки. Поділ наук на природничі, суспільні та гуманітарні обумовлений тим, що кожна з цих груп наук має свій об’єкт. Зазначимо, що об’єкт науки – це реальність (природа, суспільство, людина), на яку спрямований процес дослідження. Таким чином, всі природничі науки (фізика, хімія, біологія, геологія тощо) мають єдиний об’єкт - природу; всі суспільні науки (історія, культурологія, політологія, етнологія, демографія тощо) – суспільство; всі гуманітарні (загальна психологія, антропологія, тощо) – людину. З огляду на те, що сучасна соціологія досліджує не тільки суспільство, але й особистість, більш коректно, на наш погляд, називати цю науку суспільно-гуманітарною (чи соціогуманітарною).

Проте визначення об’єкту науки недостатньо для того, щоб побачити її специфіку, відрізнити від інших наук. Для цього перш за все необхідно виокремити її предмет, тобто ті складові об’єкту (зв’язки, відношення тощо), які й підлягають вивченню саме цією галуззю наукового знання. Отже, саме своїм предметом одна наука відрізняється від іншої.

Ретроспективний аналіз визначень предмету соціології, сформульованих вченими різних країн, які працювали у різні часи та у різних соціокультурних умовах, свідчить про суттєві відмінності у їх розумінні предметного поля соціологічної науки. Засновник соціології О.Конт вважав, що її предметом є не якесь певне конкретно-історичне суспільство, а соціум як система в її минулому та сучасності.

А ось як визначали предмет соціології послідовники О. Конта – соціологи ХІХ-ХХ сторіччя.

Е.Дюркгейм (1858-1917): “Соціологію можна визначити як науку про інститути, їх ґенезу і функціонування”

М.Вебер (1864-1920): „Соціологія – це універсальний, міждисциплінарний метод дослідження соціальної поведінки людей, тобто таких їх дій, які свідомо співвідносяться з поведінкою інших людей”

М.М.Ковалевський (1851-1916): Соціологія – це  “наука про порядок і прогрес людських суспільств”

П.О.Сорокін (1889-1968): “Соціологія вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, і явища, що виникають з цього процесу взаємодії, - з іншого,” це наука, „яка розглядає родові види всіх цих (соціальних) явищ і взаємозв’язків між ними.”

Т. Парсонс (1902-1979): „Предметом соціологічного аналізу виступають функціональні зв’язки у процесах людської діяльності, насамперед у ході здійснення соціальної взаємодії”

Н.Смелзер (1930): “Соціологія...- це один із засобів вивчення людей...Соціологію можна визначити як наукове вивчення суспільства і соціальних відносин”

Е.Гідденс (1938): “Соціологія – наука про соціальне життя людини, груп і суспільств... Соціологія – це наука, що вивчає взаємозв’язки мікро- і макропроцесів через сферу повсякденного життя людини... Соціологія – суспільна наука, предметом вивчення якої є соціальні інститути, що виникли у результаті промислових перетворень за останні 200-300 років.

В.О.Ядов (1929 ): “Соціологія - це наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот і форм їх самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, що викликані активністю соціального суб’єкта – спільнот; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку та взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами, між особистістю і спільнотами; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки”

О.О.Якуба (1929-2002 ): “Предметом соціології є суспільство як цілісний організм, соціальний механізми його функціонування та розвитку... Оскільки соціологія вивчає соціальну взаємодію, можна визначити соціологію як науку про соціальну активність і механізми, що її забезпечують і регулюють”

Отже протягом розвитку соціології як самостійної науки уявлення вчених про її предмет змінювались. Це обумовлювалось перш за все трансформацією об’єкта соціології – суспільства, а саме появою та розвитком нових закономірностей, механізмів та проблем суспільного життя. Як підкреслює В.О. Ядов, предмет будь-якої науки не може бути стабільним, “він знаходиться у постійному русі, розвитку, як і сам процес пізнання. Його рух залежить від двох вирішальних факторів: прогресу самого наукового знання, з одного боку, та потреб суспільства , що змінюється, соціального запиту, з іншого”.

В історії соціології у визначенні її предметного поля найбільш виразно виявились дві тенденції. Одна з них – це визначення соціології як науки, що досліджує цілісність суспільного організму як соціально-культурної системи; друга – підхід до соціології як до науки про масовидні соціальні процеси та масову поведінку. Перша тенденція більшою мірою притаманна класичній європейській соціології, яку частіше визначають як предметно-орієнтовану науку. Друга - характеризує розвиток американської соціології як проблемно-орієнтованої поведінкової науки.

Дискусії щодо предмету соціології, які розпочались майже одночасно з її виникненням як самостійної науки, не вщухають й сьогодні. При цьому учасники цієї дискусії, по-різному визначаючи предмет соціології, акцентують увагу на різних елементах суспільного життя. Ось чому кожна з дефініцій (визначень) соціології (її предмету) (в тому числі наведені нами у цьому розділі) має так звані ключові слова: „соціальне”, „соціальна структура”, „соціальна сфера”, „соціальні інститути”, „соціальні відносини”, „соціальні процеси”, „соціальні механізми”, „соціальні спільноти”, „соціальні феномени”, „самоорганізація та саморозвиток суспільства” „соціальний факт”, „соціальна дія”, „соціальна взаємодія” тощо.  Остання категорія („соціальна взаємодія”) є сутнісною характеристикою суспільства, яке можна визначити як процес та результат людської взаємодії.

З огляду на це, серед сучасних соціологів, поширена думка про те, що соціологічну науку сьогодні перш за все цікавить “процесуальний образ соціального світу”, тобто у фокусі уваги предметного поля соціології знаходяться соціальні процеси.

Отже: соціологія – це наука, яка вивчає процеси цілісного розвитку суспільства та механізми його функціонування на рівні взаємодії між різними елементами соціальної структури: соціальними групами, соціальними інститутами, особистостями.

Щодо такого поняття, як суб’єкт соціології, то ним є спеціаліст-соціолог, який має відповідну фахову підготовку та здійснює дослідницьку соціологічну діяльність, націлену чи то на подальший розвиток самої науки соціології (соціолог-теоретик), чи то на пізнання реальних соціальних проблем з метою їх ефективного вирішення (соціолог-практик). Проте розподіл соціологів-фахівців на теоретиків та практиків має умовний характер, адже неможливо розвивати теорію без знання реальних соціальних фактів, так само неможливо досліджувати останні (соціальні факти), не спираючись на певну теоретичну модель. Ще одним напрямком у діяльності сучасних соціологів є так звана соціальна інженерія (дивись про це докладніше в одному з наступних підрозділів цієї глави).

Сьогодні підготовку фахівців – соціологів здійснюють у вищих навчальних закладах Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Луганська та інших вузівських центрах країни.

Зазвичай першим суб’єктом соціології як самостійної науки називають французького вченого О.Конта. Серед вітчизняних дослідників, діяльність яких на початку 60-х років ХХ сторіччя сприяла становленню соціологічної науки в Україні, треба перш за все зазначити таких вчених, як Л.В. Сохань, О.О. Якуба. І.М. Попова , В.П. Чорноволенко, В.І. Волович, В.Л. Оссовський, В.Є. Хмелько, В.І. Паніото та інші.