Джерела забруднення Світового океану

Під забрудненням моря в міжнародній практиці і Конвенції ООН з морського права 1982 р. розуміється введення людиною безпосередньо або посередньо речовин чи енергії в морське середовище (включаючи естуарії), які приводять або можуть привести до таких шкідливих наслідків, як втрата живих ресурсів, небезпека для. здоров'я людини, завади морській діяльності, включаючи риболовство, зниження якості морської води, а також погіршення умов відпочинку і т. д.

       Джерел і каналів забруднення океану дуже багато. Вони поділяються за місцем виникнення, а також на наземні, атмосферні і морські, за часовою ознакою — на постійні (такі як випаровування і вимивання забруднених речовин із атмосфери, скид з суші, експлу­атаційні зливи суден і т. д.) і випадкові (внаслідок аварій танкерів і інших суден, катастрофічних розливів при добуванні нафти, в результаті військових дій). Вони тут поділяються на точкові (надхо­дять від колекторів стічних вод, морських суден і платформ, в результаті аварій) і зливні (від сільськогосподарських угідь, урбанізованих територій).

В залежності від поширення розрізняються локальні забруднення (радіусом приблизно 10 км.), субрегіональні (приблизно 100 км.), регіональні, охоплюють море або значну частину океану (приблизно 1000 км.) і глобальні (охоплюють весь Світовий океан).Найбільшої уваги заслуговує забруднення океану нафтовими вуглеводами — сирою нафтою і нафтопродуктами. Небезпека нафтового забруднення полягає в тому, що нафта є токсичною сполукою, яка негативно впливає на всі групи морських організмів: планктон, нектон, бентос. Розлита на поверхні океану нафта порушує процес, тепловодо-газообміну на межі океану і атмосфери. Нафтова масна плівка перешкоджає випаровуванню вологи, порушує кругообіг води, змінює радіаційні властивості на поверхні океану.

Добування нафти в шельфі є більш «екологічно чистим» видом господарської діяльності, ніж її перевезення. Щорічно відбувається 2—3 випадки викиду нафти із свердловин або розриву підводних трубопроводів.

Забруднення океану важкими металами, перш за все ртуттю, свинцем, кадмієм, відбувається через атмосферу і з річковими стоками. Ртуть і свинець надзвичайно токсичні, погіршують обмін речовин, викликають нервові розлади і смерть тварин. Кадмій негативно впливає на печінку та нирки, пригнічує імунні функції організму.

Велика кількість забруднювачів, в тому числі пестицидів, вноситься комунально-побутовими стічними водами. Вони вміщують, побутові нечистоти, харчові відходи, головним чином фосфорні і азотні сполуки.

До господарсько-побутових стічних вод додаються забруднювачі, що поступають з поверхні урбанізованих територій в результаті злив, танення снігу, поливання вулиць. Забруднюють море і стоки, що утворюються у лісовому, сільському господарстві.

Велику тривогу викликає радіоактивне забруднення океану.

Значну небезпеку для океану становить теплове забруднення, яке пов'язане Із спуском теплої води, використаної для охолодження реакторів АЕС. Підвищення температури води веде до різкого збільшення активності бактерій.

Швидко зростає забруднення океану твердим сміттям. Щорічно із всіх суден в океан скидається 6800 тис. металічних, 640 тис. паперових, пластмасових і 430 тис. скляних предметів.

Небезпека забруднення виходить від мілітаризації, підготовки війн і самих військових дій.

У зв'язку з проблемами боротьби із забрудненням океану постає питання про економічну оцінку цих наслідків. Такі дані підраховані спеціалістами Японії і США, де щорічні збитки від забруднення тільки у прибережній смузі становлять відповідно 100 і 208 млн. дол.